Головна Головна -> Твори -> Трагедiя особистостi в романi

Трагедiя особистостi в романi



ЇХiба ревуть еопи, як ясла повнi?
Ї Панаса Мирного.
Трагедiю особистостi Панас Мирний вiдбив уже в назвi
Ї при виданнi 1903 р, в Украïнi твiр був названий
ЇПропаща сила
Ї. У романi, за визначенням I. Франка,
Їзмальовано майже столiтню iсторiю украïнського села
Ї, розкрито тогочасну дiйснiсть в усiх ïï складностях i суперечностях. В
алегоричнiй назвi
ЇХiба ревуть воли. як ясла повнi?” звучала головна iдея: воли
Ї символiчний образ уярмленого селянства
Ї не ревли б, якби було що ïсти й пити.
Трагедiю особистостi найповнiше вiдтворено у долi Чiпки, Грицька, Максима, Мотрi.
Iншi персонажi
Ї Галя, Христя, баба Оришка
Ї сприяють рельєфнiшому вiдтiненню головних характерiв. Третi
Ї Лушня, Матня, Пацюк, Порох. Чижик, Явдоха, генеральша, Кряжов, пан Польський,
хоча i є епiзодичними, дали змогу авторовi передати сутнiсть тогочасних суспiльних
тенденцiй та психологiчно увиразнити причини трагедiï особистостi.

Складна композицiя роману, яку академiк Олександр Бiлецький назвав

Їбудинком з багатьма прибудовами i надбудовами
Ї, пiдпорядкована метi якнайширше показати соцiальнi умови життя селянства i
мотивувати поведiнку героïв, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку
дорогу, калiчило ïх душi, нiвечило мораль, тобто спричинило трагедiю.

У центрi роману образ Чiпки
Ї невтомного шукача правди, котрий зiйшов на криву стежку боротьби i став

Їпропащою силою
Ї. Син зневаженоï селянки. Чiпка зростає в злиднях, в умовах
недоброзичливостi й ворожостi. Ровесники глузують з нього. Коли багатiй Бородай
за впертiсть прогнав Чiпку з роботи, вiн “понiс у сернi гiрке почуття ненавистi
на долю, що подiлила людей на хазяïна й робiт-ника…
Ї. Кожний з етапiв життя Чiпки виразно окреслений завдяки тонкому психологiчному
аналiзу його поведiнки. Рiзкi переходи вiл сподiвань щасливо жити на своєму добрi
до гiрких розпачливих настроïв розкривають збентежену душу героя. Надто
вразила кривда Чiпку, коли за право працювати на власнiй землi чиновник цинiчно
вимагає хабара. У цей момент Чiпка втратив вiру у справедливiсть. У його серцi
вже вкотре закипiла ненависть, на жаль, не лише до гнобителiв, а й до всiх людей.

Звiдси
Ї слiпе, стихiйне бунтарство зневаженоï, обiкраденоï людини. Роздумуючи
над особистою недолею, над всенародним лихом, Чiпка все глибше усвiдомлює
соцiальнi коренi пануючоï несправедливостi. Для нього стає очевидним, що на
трудiвника
Їналягли
Ї i помiщик, пiп, шинкар, i
Їсвiй брат-богатир
Ї, що “всiм бажається поïздити
Ї на шиï безправного селянина. Пiд впливом лихого
Їтовариства
Ї Чiпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурi на якийсь час
перемогло. Вiн соромився свого давнього безпуття
Їтiєï кривоï стежки
Ї. Пiшли розмови про земство, про вибори гласних, i Чiпка закликає громаду
захищати своï iнтереси. Коли Чiпку наказом губернатора було виведено з
управи
Їпо неблагонадежности
Ї. то ця кривда стала останнiм поштовхом, що зiпхнув правдошукача на стежку
слiпоï помсти. Грабунки, вбивства зводять нанiвець його протест. Кров
невинних людей страшним тавром заплямовує Чiпку. Iз правдошукача вiн перетворився
на кримiнального злочинця.
Грицько, найближчий приятель дитячих лiт Чiпки, обирає iнший життєвий шлях.
Мiряючи босими ногами курнi заробiтчанськi шляхи, Грицько мрiяв про

Їхату теплу
Ї. Невдачi, бiдування, злигоднi породили у хазяйновитого парубка егоïзм,
байдужiсть до долi iнших, корисливiсть. Навiть приятелювання з Чiпкою Грицько
намагався використати для власного збагачення. Неприховане злорад-ство щодо
Чiпки, зневага свого товариша
Ї це так само своєрiдна трагедiя Грицька.
Максим @удзь
Ї це ще один яскравий тип трагiчноï особистостi,
Їпропащоï сили
Ї. Душа Максима рвалася до енергiйного дiла, на широкий простiр. Казарма зламала
його небуденну силу. Максим страждав вiд безглуздоï служби-муштри. Коли йому
потрапила до рук
Їграматка
Ї, самотужки опанував азбуку i навчився по церковних книжках читати. Горiлка, до
якоï Максим звик, вимагала грошей, i вiн не соромиться грабувати людей,
оббирати солдатiв. Всякими неправдами Максим збагачується i повертається в село
через тридцять рокiв з грошима та
Їзаслугами
Ї. Максимiв хутiр стає пристановищем грабiжникiв. Морально зiпсований солдатчиною,
Максим живе єдиною пристрастю
Ї збагаченням.
Трагедiя людськоï особистостi чи не найбiльш зворушливо вiдтворена в образi
Мотрi. Мотря
Ї одна з найтрагiчнiших постатей в украïнськiй лiтературi. Iз психологiчною
переконливiстю вмотивовано останнiй крок жiнки. Вона була готова вiддати заради
сина все. Та, не витримавши страшних випробувань, якi впали на ïï сиву
голову, не знiсши кривавого розбiйництва Чiпки, мати викриває його злочин. Так
образ матерi-страдницi, ïï чеснi, справедливi рiшення i дiï
набувають символiчного звучання: це сама справедливiсть, саме людське сумлiння
карали i злочин, i злочинця, ким би вiн не був. Такий поворот у розвитку образу
цiєï трагiчноï особистостi засвiдчує неминучiсть перемоги добра над
злом як однiєï з етичних засад нашого народу.


Загрузка...



Схожі твори: