Головна Головна -> Твори -> Як в нацiï вождя нема, тодi вождi ïï поети (Є. Маланюк)

Як в нацiï вождя нема, тодi вождi ïï поети (Є. Маланюк)



Євген Маланюк… Знайоме i незнайоме iм’я. Знайоме
Ї бо вiдкриваємо для себе його творчiсть, а незнайоме
Ї бо пiвстолiття був забутий митець своєю Украïною, ïï нащадками.
Ми вiдкриваємо для себе поета, якого вважають поетом-борцем за украïнську
державу, митця, який все своє життя роздумував над долею, iсторiєю й майбутнiм
Украïни та украïнцiв, письменника, який жив i писав для Украïни,
хоча змушений був жити далеко вiд неï:
Не треба нi паризьких брукiв,
Нi Праги вулиць просторих.
Все сняться материнi руки,
Стара солома рiдних стрiх.
Усе своє життя Є. Маланюк думав про Украïну, а його вiршi сповненi болем i
смутком за рiдним краєм.
Поетичнi пошуки вiдповiдi на запитання, чому Украïна не змогла утримати
державнiсть, чому так живуть украïнцi
Ї стали наскрiзними для Є. Маланюка. Вiн добре знав загальну полiтичну й
лiтературну ситуацiю в Украïнi, знав, що митцi слова шукали компромiсiв i з
владою, i з власною совiстю. Але Є. Маланюку в умовах емiграцiï важко було
зрозумiти природу цих компромiсiв. I тому вiн закликав на весь голос боротися
проти тоталiтарноï бiльшовицькоï iдеологiï. З одного боку, з вуст
поета звучать слова прокляття i зневаги на адресу своïх землякiв, а з iншого

Ї слова духовноï мобiлiзацiï на захист державницьких iдеалiв.

Євген Маланюк
Ї поет, що не тiльки порушував у своïх творах iсторико-полiтичнi теми, але й
намагався розв’язувати великi iсторичнi проблеми, бачив помилки минулого:

Не сперечатимусь: я син свого народу
Ї
Слiпця вiдвiчного, калiки i раба…
Є. Маланюк переконаний, що його народ раб, бо вiн народжений рабом. А якщо в
краïнi немає вождя, який би повiв народ до волi, до побудови незалежноï
держави, то вiн, поет, стане таким вождем i своïми творами будитиме
свiдомiсть свого народу:
Прогаяли великi днi
Скалiченi й маленькi люде,
Заслинили в ганьбу i бруд
Велику вiру
Ї й на руïнах
Отарою мандрує люд,
Що мав зродити Украïну…
Поет розумiв, що “перевдягання” самодержавного iмперiалiзму в комунiстичнi шати

Ї це сутнiсть неоiмперiалiстичноï полiтики, а тому i вступив у полiтичну
боротьбу, бо не хотiв бачити Украïну провiнцiєю чи колонiєю будь-якоï
краïни. Болiло серце митця за долю свого народу i Украïни:

Заспокоïти серце? Так чим же? Так як же?
Научи мене спiву Твоïх молитов!
Не поможе нiхто. I не буде iнакше.
I з сльозами моïми змiшаю питво.
Що менi телефони
Ї версалi
Ї експреси?
Нащо грiм Аргентини, чудеса Нiагар?..
Сниться синя Синюха i верби над плесом,
Вiльний вiтер Херсонщини, вiтер-дударь.
Євген Маланюк все своє життя закликав до духовного вiдродження украïнськоï
нацiï
Ї нацiï з героïчним iсторичним минулим, великою i самобутньою культурою,
до вiдродження державностi i духовноï повноцiнностi:
Пiд небом чужоï краïни,
В туманах осiннього сну,
На вимрiяну Украïну
Молю я пiслати весну…
Ї
Ї
Ї
Ї
Ї
Ї
Ї
Ї
Ї
Ї
Покрий омофором, Марiє,
Звели запалати веснi.
Євген Маланюк твердо вiрив у дiєвiсть поетичного слова:
Талан
Ї лiричне джерело.
То ж
Ї не поет, хто лиш невпинно
Дзюркоче про добро i зло.
Поет
Ї мотор! Поет
Ї турбiна!
Поет
Ї механiк людських мас,
Динамомайстер, будiвничий.
Повстань, майбутнього сурмач,
Що конструює День над Нiччю.


Загрузка...



Схожі твори: