Головна Головна -> Твори -> МАЛАНЮК ЄВГЕН

МАЛАНЮК ЄВГЕН



(1897-1968)
Народився на Херсонщинi в селянськiй родинi. Закiнчив Єлисавет-градське реальне
училище, вступив до Петербурзького полiтехнiчного iнституту.
Перша свiтова вiйна не дозволила продовжити навчання: його мобiлiзували i
вiдправили до Киïвськоï вiйськовоï школи. У 1917р. Маланюк
переходить до лав УНР. Пiсля поразки уряду УНР емiгрує до Польщi, а потiм до
Чехо-Словаччини. Там навчався у Господарськiй академiï у Подєбрадах. Пiсля
працював iнженером у Польщi. Пiсля Другоï свiтовоï вiйни емiгрує до
Нiмеччини, потiм до США. Помер у Нью-Йорку.
Поет. На творчостi позначився вплив символiзму. Вважав, що митець повинен
формувати свiдомiсть нацiï, бути правдивим, безкомпромiсним, вести народ за
собою. Автор поетичних збiрок “Стилетi стилос” (1925), “Гербарiй” (1926), “Земля i
залiзо” (1930), “Серпень” (1964), “Перстень i посох” (1972) та iн.,
культурологiчних й iсторичних дослiджень, есе.
Поет своєï епохи
А я мушу незморено-просто
Ї
Смолоскипом Тобi Однiй,
Я
Ї кривавих шляхiв апостол
В голубi невечiрнi днi.
(“Бiографiя”, Є. Маланюк)
Ось такий нелегкий тягар обрав собi Євген Маланюк
Ї вiдданий син багатостраждальноï матерi-Украïни. .
Навiть на перший погляд поезiя Маланюка вiдрiзняється вiд поезiй його сучасникiв
глибиною, значним психологiчним навантаженням та вимагає вiд читача неабияких
знань з iсторiï, фiлософiï, психологiï та культурологiï.

Хоч Євген Маланюк i вважав своïм духовним батьком Павла Тичину, вiршi якого
наскрiзно просякнутi безнадiєю та розпачем, неможливiстю знайти вихiд, але це не
зовсiм влаштовувало Маланюка, бо вiн не хотiв бути ще одним спiвцем жалоби над
стражданням рiдноï землi. Саме тому автор аналiзує, часом надто критично,
творчiсть попередникiв
Ї О. Олеся, М. Вороного, В. Винниченка й iнших,
Ї i розумiє, що причини занепаду i поневоленого становища нашоï держави
лежать значно глибше полiтики, ïх треба шукати аж на рiвнi iсторiï
нацiï, ïï культури та лiтератури зокрема. Тому кожна думка Євгена
Маланюка є не тiльки високо художньо оформленою, але й обAрунтованою.

У Маланюка реальний свiт постає крiзь призму поетового “я”, i читач захоплюється
символiчнiстю та образнiстю. Так, у поезiï “Стилет чи стилос?..” цi предмети
несуть на собi не просто пряме, матерiально виражене значення: стилет

Ї короткий кинджал, стилос
Ї паличка для письма. Стилет є символом одвiчного близького бою сам на сам,
свiдомого вибору жертовноï боротьби за iдеали народу. Стилос

Ї це уособлення мистецтва з його витонченою гармонiєю, музикою людських почуттiв
та магiєю добра i краси.
Стилет чи стилос?
Ї не збагнув.
Двояко Вагаються трагiчнi терези.
I це не дилема самого Маланюка. Це поетичне зображення того, що трагедiя
Украïни спричинена ïï колонiальним статусом, втратою державноï
незалежностi та нацiональноï свободи, а внаслiдок усього
Ї i особистоï гiдностi та нацiональноï самосвiдомостi, духовного
багатства нацiï. Крiзь усе життя автор несе провiдну iдею вiдродження держави
через вiдродження iсторiï.
Поезiя “Пiд чужим небом” яскраво описує стан душi поета у вигнаннi. Навiть
знаходячись за кордоном, поет не перестає боротися за свою землю як справжнiй
патрiот, але й як справжнiй син Маланюк сумує за рiдним краєм (“Чужi: й земля, i
небо тут, i люди…”) i не знаходить собi мiсця у “тому” життi (“Чому ж я
тут?..”). I ця туга за Батькiвщиною пройнята такою любов’ю й лiричнiстю, що
навертаються сльози:
Не треба нi паризьких брукiв,
Нi Праги вулиць прастарих:
Все сняться матернiï руки,
Стара солома рiдких стрiх.
(“Пiд чужим небом”)
I цi дитячi спогади про красу рiдного краю, материнське тепло вкарбувалися в серце
поета. Тому несе Маланюк Любов, Красу i Надiю навiть крiзь холоднi реалiï
новоï доби:
Спiва блакить крiзь готику риштовань,
Дзвенить цемент крiзь духу плоть будов.
I все ж таки: в началi було
Ї
Слово! I все ж таки: начальний дух
Ї Любов!
То ж в особистостi Євгена Маланюка яскраво постає образ украïнця-борця, який
“сприймає свiт оголеним нервом” i який глибоко переймається завжди актуальною
проблемою державноï суверенностi Украïни, вирiшення якоï вiн
знаходив у спадщинi минулого, на та своєму життєвому шляху був смолоскипом
надiï на свiтле майбутнє.





Схожі твори: