Головна Головна -> Твори -> ЛОТОЦЬКИЙ АНТIН

ЛОТОЦЬКИЙ АНТIН



(1881-1949)
Письменник та iсторик. Жив у Галичинi. Працював учителем ум. Рогатинi. Почав
друкуватися з 1907 року. Автор iсторичних оповiдань, повiстей, казок. Найвiдомiшi
з них: “Три побратими”, “Було колись на Украïнi”, “Козак Байда”, “Роксолана”,
“Княжа слава”, “Iсторiя Украïни для дiтей”.
Ясний лицар на крилатому конi
(за оповiданням А. Лотоцького “Михайло-семилiток”)
Є багато цiкавих сторiнок iз життя моєï рiдноï Украïни, якi
розкривають героïчне минуле нашого народу. Смiливi, мужнi лицарi не раз
вiдстоювали ïï у боротьбi з ворогом-завойовником. Оповитi легендами,
ïхнi iмена прийшли в наше сьогодення. Серед них
Ї князенко Михайлик, малолiтнiй захисник Києва вiд хана Батия.
Всього сiм рокiв було Михайликовi, але який вiн був завзятий! Хлопчик “на конi
ïздив, наче вродився на ньому”, стрiляв так, що “птаху на льоту з лука
вцiлить”. Там, де батько
Ї князь Володимир, там i вiн. Кияни любили Михайлика, поважали його за доброту i
хоробрiсть, бачили в ньому свого майбутнього князя.
Чорною хмарою вороги насунули на Вкраïну, обступили Киïв. Але є такий
супротивник, силою якого стрiли повертають до хазяïна i ранять його! I
звертаються печенiги до ворожбитiв: “Як знищити Михайлика?” Та не можна вбити душу
народу, а Михайлик i є його жива душа.
Дали пораду печенiгам ворожбити
Ї надiслати послiв до князя Володимира, щоб видав князенка у заручники. I вiче
погодилося. Зробили свою справу чорнi духи.
Та не почорнити душу Михайлика! Ще дитина, а який мудрий! Не було у нього розпачу
вiд того, що кияни згодилися видати його печенiгам. Михайлик бачив несвiдомiсть
народу i розумiв, що останнє рiшення за ним. Мить
Ї i вихором погнався мiж ворогiв на крилатому конi.
Славним воïном вiн покидає вiн рiдний Киïв: “I що махне мечем по правий
бiк,
Ї то ворог, як зрубане дерево, паде, що махне мечем по лiвий бiк,

Ї то ворог, як пiдкошена трава, стелиться”. Знищив лицар цих печенiгiв. Останню
послугу надав вiд Києву, нарiкаючи: “Не верну я до тебе, аж доки весь народ не
прийде до свiдомостi, хто вiн, яка в його сила, не отямиться”.
У образi Михайлика я побачив вiддану своєï землi людину, а в його словах

Ї заклик до єдностi народу, свiдомостi, “хто вiн, яка в його сила”.





Схожі твори: