Головна Головна -> Твори -> ЛЕПКИЙ БОГДАН

ЛЕПКИЙ БОГДАН



(1872
Ї 1941)
Народився на хуторi Кривенькiм на Тернопiльщинi в родинi сiльського священика.
Навчався у Бережанськiй гiмназiï, в Академiï мистецтв у Вiднi, у
Вiденському та Львiвському унiверситетах. Викладав у Бережанськiй гiмназiï, в
Ягеллонському унiверситетi м. Кракова. Був членом гуртка лiтераторiв “Молода
муза”. Пiд час Першоï свiтовоï вiйни спiвпрацював iз Союзом визволення
Украïни, допомагав Украïнським сiчовим стрiльцям. З 20-х рокiв мешкав у
Краковi.
Письменник, учений лiтературознавець, видавець. Спадщина Б. Цепкого велика i
рiзножанрова: поетичнi збiрки (“Стрiчки”, “Листки падуть”, “Осiнь”, “На чужинi”,
“Доля”, “Пiд тихий вечiр” та iн.), проза (збiрки оповiдань “З села”, “Щаслива
година”, “У глухiм кутi”, новели, iсторичнi повiстi “Крутiж”, “Вадим”,
“Сотникiвна”, “Орли”, трилогiя “Мазепа”, мемуари “Бережани”), переклади
зарубiжноï класики (твори Гейне, Шеллi, Конопницькоï, Лєрмонтова,
Короленка). Як видавець та лiтературознавець багато зробив для популяризацiï
украïнськоï культури в Нiмеччинi та Польщi. Автор вiдомоï пiснi
“Чуєш, брате мiй” (“Журавлi”), музику до якоï написав його брат Левко.

Спогади про рiдний край
у поезiях Богдана Лепкого “Заспiв”, “Видиш, брате мiй”
Любов до своєï Вiтчизни, малоï батькiвщини, рiдного куточка є одним з
провiдних почуттiв людини, що визначає ïï як особистiсть.

Багато народних пiсень, казок, легенд, переказiв вiдображають любов до рiдного
краю.
Особливiстю лiрики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами
украïнських народних пiсень.
Вiрш “Заспiв”
Ї це поетична розповiдь про рiдний край, чарiвне Подiлля: “колисав мою колиску
вiтер рiдного Подiлля”. У свiдомостi поета виникають i об’єднуються спогади
раннього дитинства: материнська колискова пiсня, пов’язанi з нею першi уявлення
про поезiю, красу, звуки народних пiсень, “пiдгiрськоï трембiти”, вражаюча
чарiвнiсть народних обрядiв (“i веселий спiв весiльний, i сумний плач похоронiв”).

Цi почуття поєднуються з гордiстю за свiй народ, його талановитiсть, творчi
здiбностi. I тим сильнiше ятрять душу поета думки про важку долю поневоленого
народу: “Колисав мою колиску крик неволеного люду”.
Де б не знаходився Богдан Лепкий, куди б не кидала його доля, нiколи не забував
вiн про рiдний край. Скрiзь вiн вiдчував свiй кревний зв’язок з Вiтчизною та
своïм народом.
Поезiя “Видиш, брате мiй…” вiдображає тугу i сум за батькiвщиною. Вiрш
побудований на розгорнутому порiвняннi: журавлi, що вiдлiтають у вирiй, нагадують
йому власну долю на чужинi, а ïхня сумна пiсня прощання з рiдним краєм

Ї це вiршi поета про Вiтчизну:
…вiдлiтають… журавлi у вирiй.
Кличуть: кру! кру! кру!
В чужинi умру…


Загрузка...



Схожі твори: