Головна Головна -> Твори -> КУЛIШ ПАНТЕЛЕЙМОН БІОГРАФІЯ

КУЛIШ ПАНТЕЛЕЙМОН БІОГРАФІЯ



(1819-1897)
Народився в м. Воронiж Глухiвського повiту на Чернiгiвщинi (тепер

Ї Сумська область). Батько походив iз козацькоï старшини, належав до
дворянства, але, втративши право на нього, займався сiльським господарством, мав
власний хутiр. Пантелеймон Кулiш навчався у Новгород-Сiверськiй гiмназiï.
Деякий час працював приватним учителем. Навчався як вiльний слухач у
Киïвському унiверситетi, але не закiнчив його. Учителював у Луцьку, Рiвному,
Києвi, займався фольклористичною дiяльнiстю. У 1845р. переïхав до Петербургу,
де викладав словеснiсть у гiмназiï, унiверситетi, самостiйно вивчав iноземнi
мови.
Пiд час наукового вiдрядження у Варшавi в 1847р. був заарештований за участь у
Кирило-Мефодiïвському товариствi i потiм вiдправлений до Тули, де вiн служив
дрiбним чиновником. З 1850 р. живе у Петербурзi, активно займається громадською
дiяльнiстю. Згодом, залишивши казенну службу, живе на хуторi Мотронiвка, подорожує
за кордон, займається видавничою та лiтературною дiяльнiстю.
Творчiй доробок письменника
Ї помiтне явище в iсторiï вiтчизняноï культури. Свою лiтературну
творчiсть Кулiш розпочав росiйськими творами, якi не посiли помiтного мiсця в
лiтературi. Найпомiтнiший твiр у доробку письменника
Ї перший в украïнськiй лiтературi iсторичний роман “Чорна рада”, в якому
розповiдається про життя Украïни в перiод так званоï Руïни.
Пантелеймон Кулiш
Ї автор багатьох оповiдань, тема яких
Ї зображення життя i побуту украïнського народу, поетичних збiрок
(“Досвiтки”, “Дзвiн”, “Хуторнi недогарки”), перекладiв генiïв свiтовоï
лiтератури Гете, Гейне, Шiллера, Байрона, Шекспiра (1897р. видав збiрку перекладiв
“Позичена кобза”). Також вiн був одним iз перших перекладачiв Бiблiï
украïнською мовою.
Украïнська нацiя в романi Пантелеймона Кулiша “Чорна рада”
У романi П. Кулiша “Чорна рада” широко й детально, в живих образах та виразних
яскравих картинах змальовано доленоснi для украïнськоï нацiï часи
Руïни, зокрема чорна рада, що вiдбулася 1663 року в Нiжинi. ”

У цьому першому в украïнськiй лiтературi романi показано життя козацькоï
старшини, взаємини мiж запорозькими козаками та селянами, панством та козацькою
старшиною. Шрам, Сомко, Брюховецький
Ї представники козацькоï старшини. Вони рiзнi за своïми характерами,
полiтичними уподобаннями, та все це люди, якi вирiшували чи намагалися вирiшити
долю Украïни. Шрам i Сомко бачили свою батькiвщину мiцною, самостiйною
державою, яка опирається на союз з Росiєю, зберiгаючи своï права й вольностi.
Правити нею має козацька старшина на чолi з гетьманом. У образах Шрама i Сомка
втiлена iдея патрiотизму. Шрам, уже склавши полковництво, знову бере добровiльно
тягар на своï плечi
Ї бо Украïна в небезпецi. Вiн вiдважний бувалий воïн. Сомко

Ї мудрий державний дiяч. Вiн мрiє про самостiйну Украïну, де панували б лад,
порядок i справедливiсть. “Уже пора знати, що нема там добра, де нема правди. Нi,
нехай у мене всяке, нехай i мiщанин, i посполитий, i козак стоïть за своє
право, тодi буде на Вкраïнi i правда, сила”.
Зовсiм iншим постає перед нами гетьман Брюховецький. Вiн уособлює в собi те лихе,
пiдступне, що призвело до мiжусобиць та кровопролитноï вiйни. Перед чорною
радою вiн прикидається простою, щирою людиною, роздаючи обiцянки всiм, хто
пiдтримає його волю та правду. Коли ж його обирають гетьманом, вiн показує своє
справжнє обличчя: “Обдули ми дурне мужицтво, обдули мiщан, обдули й старих
дундукiв”.
Складними за часiв Руïни були i вiдносини мiж простим козацтвом. У тi часи на
Сiч потяглась знедолена частина украïнського селянства, та залишились серед
запорожцiв i справжнi козаки. Один iз них
Ї курiнний отаман Кирило Тур. Козацькi честь i звичаï, козацька воля,
запорозька рiвнiсть та незалежнiсть
Ї такi iдеали цього славного козака.
Зображено в повiстi слiпого бандуриста, Божого чоловiка, що має повнi кишенi
грошей, а сам ходить у латанiй свитинi й без чобiт, а на тi грошi викупляє з
неволi козакiв. Своïми пiснями та молитвами вiн зцiлює душi людей. Таким
самим носiєм i хранителем кращих людських якостей є i старий запорожець Пугач. Вiн
береже честь i закони козацтва. Це своєрiдний суддя, до якого звертаються i за
порадою, i за справедливiстю. У народнопiсенному дусi зобразив П. Кулiш Петра
Шраменка
Ї дужого, хороброго молодого козака, закоханого у свою дiвчину.
Зображуючи минуле, автор прагне збагнути i оцiнити сучасне. Письменник дещо
iдеалiзує гетьманство, старшину, стоïть на ïхньому боцi.


Загрузка...



Схожі твори: