Головна Головна -> Твори -> Зображення козацького лицарства i любовi до Украïни в романi Пантелеймона Кулiша “Чорна рада”

Зображення козацького лицарства i любовi до Украïни в романi Пантелеймона Кулiша “Чорна рада”



При вивченнi украïнськоï лiтератури ХIХ ст. обов’язково слiд звертатися
до першого украïнського iсторичного роману П. Кулiша “Чорна рада”. Це
глибокий багатопроблемний твiр. Серед поставлених питань чiльне мiсце займає
проблема героïзму, душевноï чистоти i духовноï ницостi у важкi для
краïни часи.
Одна з драматичних сторiнок Украïни, художньо розкрита П. Кулiшем, – це
надзвичайно гостра явна i таємна боротьба за владу, боротьба за гетьманування
пiсля смертi Б. Хмельницького. Рiзнi соцiальнi прошарки висунули своïх
лiдерiв: Павла Тетерю, Якима Сомка та Iвана Брюховецького. Переможцем вийшов
Брюховецький, який невдовзi стратив своïх полiтичних суперникiв.

Це зараз ми знаємо, чим закiнчилися подiï 1663 року. А поки що в ро-манi все
ще попереду, i кожен з персонажiв дiє за пiдказкою свого серця.
Паволоцький полковник Шрам – одна з центральних постатей роману – людина
досвiчена, мудра. Вiн добре розумiє, чого прагнуть претенденти на гетьманську
булаву, правильно оцiнює ïхнi полiтичнi та вiйськовi сили. Заради
незалежностi Украïни Шрам готовий вiддати сили й лiта, що йому судилося ще
прожити. Вiн ïде до Якима Сомка, щоб словом i дiлом допомогти йому в цiй
справi – “привернути всю Украïну до однiєï булави”.
Шрам – iдеально-романтичний образ, який усiма силами прагне добра та спокою
Украïнi. Навiть стосовно єдиного сина Петра, якому Божий Чоловiк пророкував,
що той помре своєю смертю, вiдповiдає: “Нехай лучче поляже од шаблi i од кулi, аби
за добре дiло, за цiлiсть Украïни, що ось розiдрали надвоє”.

I загинув Шрам теж за Украïну, коли, рятуючи Паволоч, сам здався Тетерi й
“прийняв усю вину на одного себе”.
Майже однодумцем полковника є Яким Сомко, один з кандидатiв на булаву. На вiдмiну
вiд iнших претендентiв це безкомпромiсна щодо свободи свого народу людина. У творi
вiн разом зi Шрамом мрiє з’єднати обидвi частини Украïни пiд однiєю булавою:
“… що Украïна розiдрана надвоє, про те усiм байдуже!” – каже Сомко при
першiй зустрiчi зi Шрамом.
Сомко дещо легко, навiть iлюзорно, сприймає подiï, що розгорта ються в
Украïнi. Бо вiн запальний, “як порох”, iдеалiст, який понад усе ставить
лицарськi чесноти i не уявляє, як можна дiяти iнакше – за допомогою грошей,
лестощiв i пiдступностi. Тому i не зважає особливо на Брюховецького, який срiблом
узяв владу на Запорiжжi, думає, що достатньо палкоï чесноï промови або,
на крайнiй випадок, гармат, щоб показати сутнiсть кожного. А коли Сомко доведе
свою правоту, то “Запорожцiв тодi я здавлю, як макуху, гетьмана ïх поверну в
свинопаси, а дурну чернь навчу шанувати гетьманськую зверхнiсть!” Так самона-дiяно
та iдеалiзовано сприймає вiн ситуацiю, хоч вирiзняється винятко вою чеснiстю,
завзятiстю, вiдданiстю своïй справi. Його гасло: “Нехай у мене всяке, нехай i
мiщанин, i посполитий, i козак стоïть за своє право; тодi буде на
Вкраïнi i правда, i сила”. Але недооцiнивши руйнiв-ну силу противника, що
розколює народ, так само, як i Шрам, Сомко гине у боротьбi за права народу.

Видно, що погляди цих двох борцiв близькi й самому П. Кулiшевi. Шрам i Сомко – це
засоби висловити заповiтнi письменницькi думки стосовно державностi.

Не можна оминути й не зачудуватися душевною широтою козака-запорожця Кирила Тура –
завзятого воïна i характерника, фiлософа i по-своєму мудроï людини. Саме
про таких “ляхи” казали, що в козака “дев’ять душ у тiлi”, що “буцiм запорожцi
ростуть у Великому Лузi з землi, як гриби”.
Для нього головне – гiдно нести славу воïнiв-запорожцiв. Вiдповiдаючи
Чорногору на питання про втечу вiд погонi, Тур гордо вимовляє: “Про славу думає
лицар, а не про те, щоб цiла була голова на плечах. Не сьогоднi, дак завтра поляже
вона, як од вiтру на степу трава; а слава не вмре, не поляже…”

Апофеозом доброти, товариськостi Кирила Тура є спроба врятувати Сомка вiд страти.
Заради вищоï справедливостi, вищих iдей, якi запорожець розумiв, вiн готовий
був вiддати життя.
Кожен з основних персонажiв – Сомко, Шрам, Тур, Петро, Черевань, Брюховецький,
Тетеря – несе в собi певну життєву фiлософiю, певну iдею. Тiльки однi iдеï
спрямованi на об’єднання нацiï, осягнення iнтересiв кожноï людини i
народу, а iншi – тiльки на власний, вузьколобий iнтерес.


Загрузка...



Схожі твори: