Головна Головна -> Твори -> “Украïна мусить дати найкращих у свiтi Марк Твенiв” (за комедiєю “Мина Мазайло”

“Украïна мусить дати найкращих у свiтi Марк Твенiв” (за комедiєю “Мина Мазайло”



Микола Кулiш жив i творив у добу великих соцiальних перетворень. Вiн мрiяв про
такi часи, коли розквiту культури не буде заважати мiщанство, коли своï
власнi автори будуть писати такi сатиричнi творi, що можна буде говорить про
власних Марк Твенiв. Саме таким письменником в украïнськiй лiтературi був i
залишається талановитий письменник Микола Кулiш. У нас є всi пiдстави стверджувати
цю думку навiть тодi, коли б вiн написав тiльки один твiр – “Мина Мазайло”.

Ця п’єса дала бiй мiщанству, з його “канареєчним” побутом, затаврувала свiт
“убогих душ”, що почали радiти тому часу, коли все украïнське вважалось
“нижчого” сорту, поспiшали вiдмовитись вiд усього украïнського, навiть
власного прiзвища, що прийшло вiд батькiв.
П’єса виявилась такою талановитою, що не втрачає своєï актуальностi й
сьогоднi, бо саме така доля справжнiх творiв мистецтва. Комедiя не тiльки разючо
талановита, вона ще й “дуже украïнська”. Чого варте тiльки прiзвище, яке хоче
додати до Мазайла син Мокiй, Квач.
Правим був i залишається Лесь Танюк, коли стверджує: “Глядач прочитував Кулiшевий
гротеск як полiтичну сатиру на мiщанство в цiлому, на фiлiстерство як на духовне
явище, як уïдливу критику будь-якоï нацiональноï упередженостi й
зверхностi – вiд “хатнього” украïнського нацiоналiзму…”
Хтось iз критикiв назвав твiр Миколи Кулiша “фiлологiчним водевiлем”, але, на мою
думку, це означає тодi звузити значення комедiï. Хоча, справдi, в основу
цiєï п’єси покладено мовне питання. Сюжет твору надзвичайно простий. У 20-i
роки в Украïнi розгорнулась полiтика украïнiзацiï. У центрi
комедiï сiм’я Мазайлiв. На чолi родини стоïть чиновник з управлiння
“Донвугiлля” Мина Мазайло.
Коли спостерiгаєш над тим “муками” засвоєння росiйськоï мови Миною, то сльози
виступають на очах, але сльози вiд смiху, а не жалю. Заради мiщанського розумiння
якоïсь вищоï культури людина втрачає посаду. Добре, що зразу й покарання
прийшло.
А чого вартий образ тьотi з Курська – не бiльше й не менше, як Мотрона
Розторгуєва. Це блискуче досягнення автора. П’єси Миколи Кулiша вiдзначаються
гостротою проблематики, емоцiйною напруженiстю, реальним рiзьбленням характерiв i,
звичайно, актуальнiстю. Цей художньо довершений твiр здобув визнання авторовi не
тiльки в Украïнi, а й далеко за ïï межами.
Людина, яка створила перший у пiсляреволюцiйний час украïнсь кий буквар, що
назвав “Первичкою”, добре мiг писати “фiлологiчний водевiль” “Мина Мазайло”.
Фрази, взятi з твору звучать, як афоризми. Ось, наприклад, що про своє прiзвище
говорить все та ж тьотя Мотя: “Треба буде й собi трошки одмiнити прiзвище.
Розторгуєва – це прекрасне прiзвище, та жаль, не модне тепер… От, наприклад,
Мєталова -Темброва – зовсiм iнша рiч…”
Прiзвище, дане нам вiд своïх пращурiв, що пов’язує людину зi своïм
родом, народом не можна мiняти, як ганчiрку пiд ногами. Протягом багатьох столiть
в Украïнi, особливо в селах, казали про якусь людину: “Бондарi завжди були
чесними, увесь рiд такий, або, навпаки, Мокренки усi ледащо, краще не знатись з
ними”.
А Мазайло живе у двадцятому столiттi, вважає себе iнтелiгентом, а поводить себе,
як великодержавний шовiнiст. Добре те, що вже у кiнцiвцi твору ми бачимо, що зло
покаране. Менi п’єса дуже сподобалась i влучним словом, i муками засвоєння
росiйськоï мови, i об’єктивним зображенням життя. Мабуть, таки справдi наша
земля умiє народжувати найкращих Марк Твенiв.


Загрузка...



Схожі твори: