Головна Головна -> Твори -> Трагедія ролі Подавців у романі Юрія Яновського «Вершники»

Трагедія ролі Подавців у романі Юрія Яновського «Вершники»



Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості?» У словах цих не тільки естетична програма письменника. Це – девіз його життя! Ю. Яновський належить до покоління тих письменників, які відкривали нові теми, шукали нові форми, йшли незвіданими шляхами, В українську літературу він увійшов як натхненний романтик. Романи Яновського про громадянську війну – це величезні поеми у прозі, вони світяться сонцем, їхні високі вітрила гудуть пружною силою степових вітрів. Саме таким твором увійшов в українську літературу роман «Вершники». Три роки плідної праці, три роки Ю. Яновський вкладав усю свою душу в роман-сповідь, щоб донести до наступних поколінь жахливу трагедію братовбивчої війни,, три роки глибоких роздумів про долю України. Як бачимо, у творі роїгортається величезна панорама класових битв часів громадянської війни на Україні. Особливістю роману є те. що автор не дотримується хронологічної послідовності подій.

Зміст роману відзначається багатством, досконалістю художньої форми. Твір складається із восьми сюжетно завершених новел, які об’єднані в одне ціле спільністю теми – трагедія цілої родини Половців, яких революція розкидала на різні ідеологічні фронти.

Починається роман «Вершники» новелою «Подвійне коло», яку можна назвати ще одним «листом у вічність». Про що цей лист? Насамперед, про трагедію людської душі, що переступила святі закони Господніх заповідей і вчинила непрощенний гріх – братовбивство. Перед нами брати Половці, сини «чесного чорноморського рибалки Мусія Половця, котрі визначилися на своєму життєвому шляху ще до початку революції; жили відповідно своїх намірів, уподобань, світобачення. Чи можемо ми засуджувати того ж Андрія – офіцера царської армії, чи Оверка – палкого прихильника української національної ідеї, чи Панаса, вільного, як вітер, і непокірного, чи Івана, який «працював на заводі й робив революцію»? Звичайно, ні! Всі ми різні й маємо право на свою точку зору і свій вибір. Родина Половців була по-своєму щаслива. Старий батько, людина мужня й мудра, вчив своїх синів щиро поважати родинні традиції, бо «тому роду не буде переводу, в котрому брати милують згоду»,

Скупими штрихами змальована постать старої Половчихи. Ії портрет немов вирізьблений з граніту, «вона була висока та строга, як у пісні…» Здається, що вона «маяк невгасимої сили». Не випадково Ю. Яновський вдається до узагальнюючого порівняння Половчихи зі скелею: «…мати стояла на чолі родини… мов скеля в штормі», Усі ми, безперечно, розуміємо, що значить злагода в сім’ї. Міцна родина – міцна держава. Тому революція, прогримівши над нашою землею у листопаді 1917-го, розвела людей по різні боки, поділила на табори, які ворогують між собою. Доля братів Половців у цей важкий, трагічний період історії склалася відповідно до їхніх поглядів, і це призвело до розриву родинного кола. Рубали шаблі, «летіли голови, як кавуни», «хряскотіли кістки», «кружляв задушливий шторм степу», убивав брата. Залишилися живими тільки Іван, командир інтернаціонального полку, та підліток Сашко.

Це і є друге коло битви, без шабель і гвинтівок. Закономірно,, що в цій боротьбі перемагає «правда бідних», у яку так вірив сам Ю. Яновський. Роман «Вершники» висвітив громадянську війну як кров, смерть і горе народу, а не як масовий героїзм і подвиги. Винищуються люди, руйнуються міста і села, знищуються устояні віками духовні цінності. Трагедія України не менша: українець-махновень зі словами звинувачення: «Ну що – України тобі хочеться?» – повстає проти українця-петлюрівця. Пригадуються мудрі слова Т. Шевченка:

  • Того ж батька, такі ж діти,
  • Жити та брататься,
  • Ні, не вміли, не схотіли,
  • Треба роз’єднаться.

На тлі жорстокого часу брати Половці не стають менш жорстокими. Вони не стали зрадниками чи боягузами, а стали завзятими ворогами, які в ім’я примарних ідей вбивали один одного. Трагедія в романі – потрійна – це трагедія роду, матері, України. Трагедія, що потім ще довго відлунюватиметься голодомором, смертями, репресіями.


Загрузка...



Схожі твори: