Головна Головна -> Твори -> Iсторiя украïнського народу в творчостi Iвана Кочерги.

Iсторiя украïнського народу в творчостi Iвана Кочерги.



Бiльшiсть драм Iвана Кочерги
Ї це твори на iсторичну тему. Грунтовна обiзнанiсть драматурга з iсторiєю
Украïни, вивчення архiвних документiв допомогли митцевi пiти у глиб вiкiв i
вiдтворити княжi часи XI ст.
Свою драму
ЇЯрослав Мудрий
Ї I. Кочерга написав у 1944 роцi. коли Украïна палала в огнi другоï
свiтовоï вiйни. У днi тяжких випробувань своєю п’єсою автор проголосив гiмн
миру, спокою на землi, освiтивши свiтлом свого таланту найважливiшi вiхи
iсторiï нашого народу. В образi Ярослава Мудрого I. Кочерга пока-зав нам
iдеал воïна i книголюба, доброго полiтика i будiвничого, який

Ївищих не вiдав скарбiв, нiж мирний труд i щастя в рiднiм домi
Ї. Вiн пiклувався про вiйсько-ву могутнiсть, економiчний розквiт i духовний
розвиток Киïвськоï держави. Вiн широко вiдкрив державнi дверi для
культури i мiцно закрив ïх перед споконвiч-ним ворогом
Ї кочiвниками. Усi вчинки i дiï Ярослава Мудрого в державно-громадському i
особистому життi були продиктованi турботою про рiдну землю. Вiн хоче будувати
мiста, палаци, храми, дбати про освiту, але спочатку утверджує чiткий закон:

ЇРанiш закон, а потiм благодать
Ї.
Князь рiшуче переслiдує тих, хто сiє чвари, мiжусобицi,
Їкрамоли i лукавс-тва
Ї, карає ïх. Так був покараний на смертiь Новгородський посадник Коснятин

Ї батько Микити. Микита хоче помститися князевi, але зрозумiвши, як багато
означає Ярослав Мудрий для держави, стає другом князя
Ї
Їнайсвiтлiшого з усiх земних царiв
Ї i гине за нього.
Каменщик Журейко, незважаючи на небезпеку (князь поклявся його покарати), спiшить
попередити Ярослава про змову. Журейко представляє тих русичiв, для яких державнi
iнтереси були вищими, нiж власнi, навiть коли йшлося про життя чи смерть.

Доля дiтей князя Ярослава теж пiдпорядкована державним iнтересам. I Анна, i
Єлизавета мусять виходити замiж за королiв сусiднiх держав, щоб таким чином
забезпечити мир i безпеку для рiдноï землi. Важко погодитися Аннi, що

Їдове-деться ïхати в Париж
Ї, адже
Їтам нi кравцiв, нi крамарiв путящих, доми холоднi, вулицi бруднi

Ї. Так само i Єлизавета не уявляє, як розлучиться з батьком, Києвом, книжками. З
туги за Батькiвщиною Єлизавета померла.
У драмi
ЇЯрослав Мудрий
Ї I. Кочерга пролив свiтло на iсторичний факт, пов’язаний iз перебуванням варягiв
на Киïвськiй землi. Сюди вони були запро-шенi, як мужнi воïни для
охорони кордонiв Русi вiд нападiв кочiвникiв. Коли варяги почали себе поводити як
завойовники, то Ярослав ïх вiдправив iз держави.
Самовiдданiсть князевi розкрито в образах Микити, Журейка, Милушi. Князь Ярослав
схилив голову перед тiлом Микити, який
Їчесно вмер за Русь на полi бранi
Ї, а новгородцям пообiцяв
Їза службу вiрну i добро
Ї звiльнити мiсто вiд данини i захистити ïх
Ївольностi святi
Ї. На полi бою князь вирiшує побудувати храм в iм’я Софiï
Їщоб в вiках вона стояла
Ї.
Iдею твору визначив сам автор
Ї
Їнелегке i часом болiсне шукання правди i мудростi життя разом з народом, на
користь Вiтчизнi…
Ї.
Подiï XVI ст., поневолення Русi-Украïни литовськими воєводами лягли в
основу драматичного твору
ЇСвiччине весiлля
Ї. Похмурим i темним мiстом зображений Киïв 1506 року. Щоб вiдчули ремiсники,
трударi, що вони холопи темнi, безправнi i безсилi, литовськi завойовники
заборонили ïм вечорами свiтити свiчки. Перед киянами постало питання: жити в
темнотi чи при свiтлi? Коритись чи боротися? У боротьбi за право на свiтло
розпочинається боротьба за волю: Головний герой твору Iван Свiчка твердо вирiшує:
що б там не було, здобути киянам право на свiтло.
Отож киïвськi ремiсники усвiдомлюють, шо шлях до волi пролягає через збройну
боротьбу. Вогник свiчi, яку несе Меланка, спалахує полум’ям повстання. Щоб
визволити коханого, Меланка змушена була крiзь вiтер i бурю по крутих ярах i
байраках Подолу пронести запалену свiчку. Образ Меланки, як писав I. Кочерга,

Ї це поетичний символ Украïни, яка
Їз тьми вiкiв та через стiльки бур
Ї пронесла незгасний живий вогник своєï волi та культури.
Драма
ЇСвiччине весiлля
Ї дає можливiсть читачевi широко познайомитися iз розвитком ремiсництва Києва.
Знайомство з ремiсниками (зброярi, золотарi, кравцi, кушнiрi) наводить на думку,
що наш волелюбний народ, який мав добре розвинену економiку вiдповiдно до свого
часу, нiколи не виношував мрiй про поневолення iнших. Коли ж зазiхали на його
волю, не хилив смиренно голову, а ставав на боротьбу, бо
Їсвiчки мирноï не варта та краïна, що в боротьбi ïï не
запалила
Ї.
У творах I. Кочерги iсторiя украïнського народу знайшла своє високе мистецьке
вiдображення.


Загрузка...



Схожі твори: