Головна Головна -> Твори -> Володимир Сосюра: твір доповідь про поета

Володимир Сосюра: твір доповідь про поета



\Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (нині Донецька область) в сім’ї шахтаря. Дитинство майбутній поет провів у с. Третя рота (нині м. Верхнє, що входить до складу Лисичанська). Навчався у двокласній сільській школі, в ремісничому училищі, потім – в агрономічній школі. Працював з 12 років на шахті, пізніше – на содовому заводі. Громадянська війна істотно вплинула на долю В. Сосюри: у 1917 р. він почав бійцем Донецької червоної гвардії, в 1918 р. був козаком гетьманських охоронних сотень, в 1919 р. – 3-гайдамакою Рощадамацкого полку, курсантом Спільної юнацької старшинської школи армії УНР, після поразки української армії став юнкером Добровольчої білогвардійської армії, у 1920 р. В. Сосюра – стрілець Чорноморського полку Червоної української галицької армії, а закінчив війну знову бійцем Червоної армії. У 1920 р. він став членом більшовицької партії, в наступному році демобілізувався і переїхав до Харкова.

В. Сосюра був одним з засновників української радянської літератури, написавши разом Н Хвильовим та М. Йогансеном в листопаді 1921 р. передмову до збірки «Жовтень», що мало назву «Наш універсал до робітничого класу і пролетарським художникам українським». У 1922 р. він вступив до Харківського університету, де, на свій подив, повинен був вивчати власну поему «Червона зима», яка вже вважалася класикою української радянської літератури. У 1925 р. поет кидає університет і повністю віддається літературній праці. В. Сосюра у 1920-ті р. був членом багатьох літературних організацій (Пролеткульту, «Плуг», «Гарт» та ін), керуючись при цьому не стільки ідейно-естетичними програмами, Як особистими симпатіями. У цей час поета піддавали гострій критиці за націоналізм, розчарування радянською дійсністю, оспівування кохання і краси. Під тиском керівництва однієї з організацій, в 1929-1930 рр.. В. Сосюра навіть змушений був «перевиховувати», працюючи слюсарем на заводі. Але це не захистило його від переслідувань і несправедливої критики, які відбилися на психічному стані поета, до цього додалися також моторошні картини голоду 1932-1933 рр.. Тому вже в 1934 р. В. Сосюра був виключений з Комуністичної партії і потрапив до психіатричної лікарні. Тим не менш, перебування в ній, можливо, допомогло поетові уникнути репресій.

У 1936 р. В. Сосюру прийняли до Спілки радянських письменників України, і він отримав можливість видавати свої твори. У 1937 р. поет був нагороджений орденом «Знак пошани». У цьому ж голу він переїхав до Києва. У 1940 р. В. Сосюра написав особистий лист Й. Сталіну, і його відновили в партії. Під час війни він працював у Москві в українському радіокомітеті і українському партизанському штабі, був кореспондентом фронтової газети. У 1944 р. поет повернувся Київ. 2 липня 1951 в московській газеті «Правда» з’явилася стаття «Проти ідеологічних перекручень у літературі», у якій В. Сосюра був звинувачений в націоналізмі за вірш, написаний в 1944 р. «Любіть Україну!». Поета перестали друкувати, він жив під безпосередньою загрозою арешту. Лише смерть Й. Сталіна в 1953 р. дозволила художнику повернутися в літературу. Помер В. Сосюра 8 січня 1965 в Києві.

Перші поетичні спроби російською мовою В. Сосюра відносить до 1914 р., пізніше він писав поеми українською та російською мовами. У 1921 р. вийшла збірка В. Сосюри «Поеми». У цьому ж році з’явилася поема «Червона зима», яка мала певний успіх і відразу ввела В. Сосюру в ранг провідних радянських поетів. У мелодійності віршів В. Сосюри, глибину та щирості серцевого переживання відчуваються впливи імпресіонізму і імажинізму, російської та української романсово традиції (О. Апухтін, І. Северянін, О. Олесь, Олена Сумна, С. Черкасенка). Стверджуючи через почуття любові неповторність особистості, В. Сосюра тим самим протиставляв його колективізму радянської ідеології. Поряд з ліричними творами в цей час були написані і такі «ідеологічно витримані» поеми, як «Відповідь» і т.п. Психічний розлад поета, розчарування радянською дійсністю яскраво відбилися у збірниках «Місто» (1924) і «Серце» (1931), де в поемі «Два Володьки» автор говорить про свою внутрішню боротьбу між комуністичним і національним. Після прийняття поета до Спілки письменників з’явилися збірки «Нові поеми» (1937), «Осінь» (1938), «Люблю» (1939) і великий роман у віршах «Червоногвардієць» (1940). У період війни В. Сосюра написав перейняті патріотичними мотивами і закликами до боротьби з поневолювачами Україні збірки «В годину гніву (1942),« Під гул кривавий »(1942) і поему« Мій син »(1942-1944). Після смерті Й. Сталіна в 1953 р. вийшли поетичні збірки «За мир» (1953), «На струнах серця» (1955), «Солов’їні дали» (1957), «Близька далина» (1960), «Осінні мелодії» ( 1964) і ін Закінчив він також розпочату ще в 1926-1929 рр.. поему «Мазепа» (1959-1960) і написав поему «Розстріляне безсмертя» (1960), присвячену українським художникам 20-х років. Взагалі, В. Сосюра залишив близько 60 поетичних збірок, десятки поем, а також автобіографічний прозовий твір «Третя рота». Творчість поета було відзначено Сталінською премією 1948 р. і Державною премією України ім. Т. Шевченка 1963

Популярність серед масового українського читача В. Сосюра отримав переважно своєю талановитою любовною лірикою. Набагато більш слабкими були його епічні твори, в яких він намагався поєднати щирість національного почуття і догми комуністичної ідеології. Так, історичний роман у віршах «Тарас Трясило» (1926), в якому автор намагався дотримуватися соціологічної моделі української історії, швидше нагадує погано зроблену пародію. Таку ж соціологічну модель В. Сосюра поклав в основу поеми «Мазепа», з’єднавши її з поширеним в європейській романтичній традиції ХІХ ст. міфом про І. Мазепу як «українському Дон-Жуана» (Байрон, В. Ґюґо, Ю. Словацький і ін.)


Загрузка...



Схожі твори: