Головна Головна -> Твори -> Дитинство Чіпки – основа його бунтарства. Твір за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Дитинство Чіпки – основа його бунтарства. Твір за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»



Спочатку точиться на землі боротьба між добром і злом, якій не видно кінця. Афанасій Мирний у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» яскраво показує борсання сильної людини між цими двома протилежними началами. Батька свого Чіпка не знав, ніколи не бачив. Його мати – убога селянка. Мотря жила зі своєю матір’ю, ледь перебивалася випадковими заробітками у багатших сусідів. У холоді, в постійному недоїданні ріс маленький Чіпка. Ще з раннього дитинства, часто битий долею, ровесниками і матір’ю, хлопчик ріс відлюдним. Єдиної відрадою в його сирітство була баба Оришка. Дитяче суспільство його не приймало: безбатченки, бідність. Мав він від ровесників тільки стусани і образи. Злюбив він це суспільство, похмуро дивився на дітей і тікав від них до баби – у світ казки та життєвої мудрості. Він цікавився всім: і птахами, і землею, і Богом. Отримував наївні пояснення, які відповідали знанням і світогляду баби Оришки, і не приймав їх на віру, а ставився до них критично. Це свідчило про глибоке природному розумі хлопчика.

Все, що Чіпка бачив і чув, примушувало його замислитися, викликало часом зовсім не дитячі запитання. Бідність погнала дванадцятирічного хлопчика у найми до куркуля Бородаю. Коли ж той побив його за непослух, Чіпка ледь не спалив господарство. Це було перше прояв протесту, яке потім перейшло в стихійне бунтарство. З того часу він і «поніс у серці гірке почуття ненависті до долі, які поділили людей на хазяїна і робітника». Закипіла в дитячому серці злість до жорстоких людям. Недоля і неволя, в якій ріс Чіпка і жили близькі йому люди, почали пробуджувати в його серці ті давні зерна ненависті. Наруга над улюбленим дідом Власом і розповідь про батьковій безталання порвали на шматки на клапті то всепрощення, яке намагалася прищепити Чіпці баба Оришка, знищили і без того його слабку віру в божу справедливість. Він все більше почав нагадувати людям свого батька, так як зростав впертим, непокірним, швидким на розправу, не визнавав ніяких заборон.

Як відомо, всі, що закладено в людську душу в дитинстві, залишається назавжди. Ненависть до людей, яка укорінилась в серце Чіпки з малих років, штовхнула його на шлях злодія і вбивці, витіснивши світлі думки, мрії, сподівання. Історія Україна має багато трагічних сторінок, але найбільшим нещастям для нашого народу стала повна ліквідація Гетьманщини та перетворення вільного селянина на безправного кріпака. Дуже часто кріпосниками ставали давні вороги українців – польські пани і підпали, яким російські самодержці роздавали родючі землі своєї Малоросії. Саме так з’явився в Пісках пан Польська – генерал, який служив у якомусь полиці, терся біля вельмож і в кінці кінців за вірну службу одержав село.

Вперше прибувши у Піски, які подарувала йому цариця, і відчувши опір вільних людей, новоспечений володар зрозумів, що громада добровільно не вставить свою шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько привчити, щоб самі простягали шию і слухняно виконували волю господаря. І на другий день генерал навів «москалів», які швидко за допомогою гвинтівок «роти закрили» непокірним.

Так все і почалося … «Ляшок» вдається і до гидкого обману, сказавши що буде брати з людей тільки невелику плату за користування «його» землею. І врешті-решт вільні коли-то селяни стали панськими. Вперше біда затесалася в село у вигляді царського генерала, а згодом з’явилася разом з вдовою-генеральші й її синочками. Тепер селяни зрозуміли, що пропали навіки. Селяни ходили на панщину по чотири-п’ять днів на тиждень, а крім того, «зносу в двір курей, гусей, яйця». Було з чого панам бенкетувати і у п’яному хмелі засуджувати своїх «Мазепа». Генеральша навіть не спілкувалася зі своїми годувальниками-кріпаками, все йшло через прикажчиків. Її мозок працював тільки над вигадування страшних, принизливих покарань своїм дворовим. Спустошене серце генеральші грілося не біля дітей і онуків. Свою любов вона віддала котам. А тим, хто вичісували тих котів, стелив їм постіль, доводилося гірко. За наказом генеральші люто катують веселу дівчину Уляну. Мокрине доводиться прилюдно цілий день мазати панські кухні з мертвим кошеням на шиї, якого вона ненароком задавила.

Зовсім збідніло село, коли осів на батьківщині Василь Семенович Польський. При ньому кріпаки змушені були працювати на панщині вже шість днів на тиждень. На відміну від генеральші, Василь Семенович спілкувався зі своїми кріпаками. Ще підлітком обскубувати ровесників за чуба, юнаків цінував красу молодих крепачек. Пани-кріпосники були не господарями, а хижими експлуататорами. Вони не дбали про землю, про тих, хто на ній працює. З року в рік земля скінчився, врожаї падали, село бідніли, морально розкладається. Пияцтво, злодійство стали звичайними явищами серед кріпаків. Неволя, як той чад, задурманити людям голови …


Загрузка...



Схожі твори: