Головна Головна -> Твори -> Твір: Поєднання реального і фантастичного в повісті «Конотопська відьма»

Твір: Поєднання реального і фантастичного в повісті «Конотопська відьма»



Чого тільки не дарує нам наша уява! І чудові пейзажі, і чарівні країни, і навіть якесь страхіття. А поряд йде звичайнісіньке життя із звичайнісінькими турботами, життя, в якому немає місця для фантастики. Та тільки не в повісті Г. Квітки-Основ’я-ненка «Конотопська відьма». Тут настільки переплітаються реальність та фантастика, що важко відрізнити їх одне від одного! Автор малює нам славний Конотоп, у якому вирує життя. Тут постає перед нами і сотник Микита Уласо-вич Забрьоха, неосвічена людина та ще й п’яниця; і писар Прокіп Ригорович Пістряк, ласий до горілки та до жінок. Панували сотник та писар добре: що Пістряк загадає, то сотник і виконує, а потім разом п’ють та гуляють. Але раптом захотілося Забрьосі одружитися, та ще й з кралею-хорунжівною Оленою. І поїхав він свататися, але одержав гарбуза. Все це реальне життя: були на селі і сотники, були при них і писарі. Як усюди, одружувалися, сваталися, а іноді й отримували гарбуза.

Згодом прийшов з Чернігова «лепорт», щоб сотник виступав з козаками в похід. Тому дуже не хотілося, і писар намовляє його залишитися і зайнятися винищенням конотопських відьом, що «вкрали дощ». І це ще не фантастика, а реальність, бо тоді й справді були поширені жорстокі розправи над людьми, запідозреними у «відьомстві». Не знайшлося ні однієї справжньої відьми, доки не дійшла черга до Явдохи Зубихи. Страшна правда полягає в тому, що багато жінок втопили, а їхні діти залишилися сиротами. І все це тому, що ці жінки чимось не догодили Пістряку: одна колись не позичила грошей; друга не віддала дочку за нього («замість желаємої дівиці, возклонила в кишеню мою тисящеклятий гарбуз») та інше. Та ось і знаходимо фантастичне: Явдоха Зубиха виявляється справжньою відьмою. Почали її «спо-лоскувати» – вона «не порина, а, як рибонька поверх води, так і лежить попереком і приговорює: «Купочки-купусі, купочки-купоньки!» Найдивовиж-ніше те, що і з камінням, яке до неї прив’язували, вона не тоне. Коли спіймали її у річці, напустила Зубиха мару, і козаки почали бити різками вербову колоду. Таке не зустрінеш у реальному житті.

Минуло не так багато часу, і до побитої Явдохи йдуть на поклін сотник та писар. Пістряк хоче скинути Забрьоху із сотенства, а останній – одружитися з хорун-жівною Оленою. І ми нарешті бачимо справжнє чаклунство. Відьма і слід зібрала сотника, і нарвала волосся з лівого вуса, щоб цим приворожити Олену за допомогою, звичайно ж, своїх наговорів. Дивно те, що Явдоха розуміє мову свого кота, до того ж чорного. Далі ми бачимо, що Зубиха перетворюється на дівку, яка була «і молода, і хороша, і чорнява, і ще, мабудь, красивіша від чернігівської протопопів-ни». І йде вона не куди-небудь, а доїти різну твар. Потім за допомогою чаклування закохує Олену в пана сотника і робить так, щоб Забрьоха прилетів до хорунжівни. Та й додому вони летіли на днищі. Аж ось автор малює весілля. Ми бачимо, як збираються люди це святкувати, як іде вінчання у церкві. Це вже саме життя. Переплітаються у повісті фантастичні події з подіями реальними: автор ніби веде нас від чаклунства до простих селянських звичаїв, до простого життя.

І закінчується повість «реально-фантастично»: Пістряка й Забрьоху скидують з посад; пан Халявський одружується з Оленою – в цьому їм допомагає та ж Зубиха, – а тому й живуть вони нещасливо. Згодом і пана Халявсь-кого зняли із сотенства, а потім помирає і Явдоха. Дивно те, що коли зірвали стелю – «тут де взявся ворон, та чорний-чорний: улетячи у хату, надлетів над неї, крилами махнув… тут їй і амінь… тільки зуби вискалила!..» «Лопнув» і кіт Зубихи. Читаючи повість Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма», ніби потрапляєш у казку, де все ж таки поряд йде реальне життя. Завдяки цьому здається, що таке і справді може існувати, що десь там у небі летить на днищі стара Зубиха, щоб здоїти корів та гадів, а вдома її чекає страшний чорний кіт. Ми з вами начиталися фантастики, страшної й смішної одночасно.

 

 





Схожі твори: