Головна Головна -> Твори -> Тема твору Показ непохитності духу за віршем В. Стуса

Тема твору Показ непохитності духу за віршем В. Стуса



Василь Стус був сильним і мужнім людиною. Він ніколи не схиляв голову перед життєвими обставинами, перед сильними світу цього, був справжнім патріотом, який понад усе любив свій народ, і боровся проти свавілля влади. Радянська влада не пробачила йому духовної незалежності. Поетові випало йому пройти пекельні кола в Мордовських і Пермських концентраційних таборах, відомих своєю жорстокістю. Але ніщо не змогло зломити загартованого духу В. Стуса. За колючими дротами не вгасала його творча енергія, розвивався незалежний інтелект. Тут, у неволі, він писав свою прекрасну філософську лірику, вивчав іноземні мови, активно перекладав. Така інтенсивна робота здійснювалася в майже нестерпних умовах: виснажлива робота, мізерна табірна пайка, морози до 50 градусів, знущання начальників. Але поет не схилив голови перед тупий силою, не мирився з неправдою. А винести всі ці поневіряння, страждання допомагало йому спогад про милу серцю Україну, в яку він мріяв повернутися і яку згадував у багатьох своїх віршах. Ліричний сюжет вірша «На колимськім морозі калина …» наскрізь побудований на контрастах. Особливо чітко проступає неприродне протистояння фарб – червоною як символу життя і білою як символу смерті. Це, по суті кажучи, несумісність двох світів – залитого сонцем, конструктивного і потворного, каторжної, руйнівного. Останній випадало долати ліричному героєві, прототипом якого був сам автор. Колимські поселення («безлюддя колом») стали частиною його багатостраждальної біографії.

На колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжний сонячний день, і собором дзвінким Україна написалася на стінах в’язниці. Безлюддя довкола, тільки сонце, і простір, і сніг. І котилося моє серце в ведмежий барліг. Метафора «І котилося моє серце в ведмежий барліг» стосувалася не тільки особистої долі В. Стуса, понівеченої радянськими концтаборами, а й багатьох непокірних українців; яких здавна Російська імперія (царська чи комуністична) засилала в Сибір, в ненаситну «ведмежий барліг». Сумний висновок «і зійшлися кінці і начала на цій чужій землі» приховує в собі приголомшливу правду. Насильницьке зсув Україна з її просторових вимірів з метою її повного розпорошення і ліквідації – така ганебна сторінка історії. Винуватці і виконавці цього злочину так і залишилися безкарними, проте не були в змозі довести до кінця свій злочинний намір. Україна, уподібнення до «собору дзвінкому», тобто до непохитному духу, навіть вписана їм у тюремні стіни, завжди залишалася для поета метою його життя, символом невичерпного світу. Це додавало поетові сил, віри у вічність національних цінностей і гуманістичних основ світобудови.

Вся система тодішнього часу намагалася зламати поета: арешти, тюрми, табори. Але він зумів вистояти, жодного разу не поступившись істини, мужньо ніс свій хрест до останнього подиху.


Загрузка...



Схожі твори: