Головна Головна -> Твори -> Твір: Кам’яний хрест як художній символ трагізму життя селянина

Твір: Кам’яний хрест як художній символ трагізму життя селянина



Василь Стефаник увійшов у літературу як майстер соціально-психологічної новели. Неможливо спокійно читати його твори, вони вражають гостротою проблем, хвилюють, як витончені ліричні вірші або народні пісні. Сам виходець із селянської родини, Стефаник добре знав сільське життя, тому і не дивно, що ця тема стає в його творчості однією з провідних. Особливо письменника вразила еміграція селян, коли вони кидали все і їхали за кордон у пошуках кращої долі. Саме про це новела «Камінний хрест». Чого тільки не відбувається в житті людини: радість і печаль, втрати і знахідки. Але людина завжди шукає місце, де б він відчував себе як можна краще. Так і сини Івана Дідуха намагаються виїхати до Канади, де, вони вважають, на них чекатиме щасливе життя. Тим не менше, сама ця людина не вірить в це. Здається Дідуху Канада могилою, а померти він може і вдома, на рідному, хоча і проклятому пагорбі. Іван має прізвисько «Переломаним». Життя Івана поступово зігнула навпіл, цього колись сильного і міцного людини.

Все своє життя Іван працював на землі, хоча й трохи її було. Йому залишено у спадок «шматок пагорба найвищого і найгіршого від всього селянського поля». І Дідух працює, працює важко, до поту, здираючи коліна. Все це для того, щоб мати лише можливість не померти з голоду. Життя і цей піщаний пагорб зробили Івана «Переломаним», відібрали в нього здоров’я і сили. Дивно те, що Дідух працює більше, ніж кінь, ніж тварини. І розумієш, що в суспільстві, де кожен дбає лише про себе, люди як цінність нічого не значать, особливо селяни, які зазнають найбільших знущання, які доходять до останньої межі бідності. Що ж чекає Дідуха в Канаді? Можливо, казкові багатства, земний рай? Іван цього не знає. Він їде до Канади тільки через постійні умовлянь дружини і дітей: «Два роки нічого в хаті не говорили, лише Канада та й Канада». А ніхто не подумав, як важко буде Івану залишати все, що знайоме з дитинства, все, до чого він доклав свої працьовиті руки! Адже на чужині немає знайомого, як у кожному шматочку пагорба, немає рідного дому, немає друзів, сусідів – все, що стільки років зігрівало у важкі хвилини, давало сили жити.

Як болить серце у Івана Дідуха! Він ніби кам’яніє від горя, «слова не може вимовити». Навіть пагорб стає рідним і найкращим «втраченим щастям». А на тому пагорбі вже «собі … хрест кам’яний поклав», ніби мертвого. Але, так і є. Дідух їде, але залишає своє розбите, мертве серце тут, на Україну, на цьому рідному і проклятому пагорбі, під цим кам’яним хрестом, ніби спогад про себе, про свою важкій роботі, про свою нещасливого життя. І виявляється той хрест справжнім символом трагічного життя бідного селянства. Це хрест на життя, хрест на щастя, хрест на долі. Людина не зміг знайти щастя на Батьківщині і не вірить, що це вдасться на чужині. Іван Дідух, йдучи в далеку і незнайому дорогу, танцює. Його танець, відчайдушний і напівбожевільний – це біль, це крик душі: «Як би горе людське дунайську загату розірвало – такий був плач». Новела «Кам’яний хрест» показує, в який безвихідне становище потрапляють селяни. Вони не можуть вже далі терпіти бідність на рідній землі і не чекають нічого на чужині. Так хочеться вірити, що хоча б там, у Канаді, здійсняться мрії Івана Дідуха про краще життя, і тоді стане непотрібним кам’яний хрест …

Селянська тема невичерпна. Наші шляхи знову ведуть у поля, знову ми бачимо важке життя селян.





Схожі твори: