Головна Головна -> Твори -> Символічність назви збірки В. Стуса «Палімпсести»

Символічність назви збірки В. Стуса «Палімпсести»



Українська поезія досить тісно пов’язана з історією нашого народу. Вона й визначалась життям народу, була вершиною його духовності. У найяскравіших своїх виявах вона випереджала час, вступала у суперечність із неправдою, за що платила долями й життям кращих своїх синів, одним із яких був Василь Семенович Стус. Поет-дисидент, репресований комуністичним режимом, Василь Стус у своїх поезіях відходив від традиційної стихії української лірики, намагався осмислити трагедію України крізь призму філософії. Його енергійне поетичне слово вимагає від читача значних інтелектуальних та емоційних зусиль, знання культурологічних джерел, які його живили. Поет завжди був уважним до сучасних йому модерністських віянь у літературі, сприймаючи їх у конструктивному зіставленні з мистецькою традицією, з вічними цінностями. Недарма його поетична збірка «Палімпсести» мала таку символічну назву.

Палімпсест – це рукопис на пергаменті поверх змитого чи зішкрябаного первісного тексту. Збірка «Палімпсести» вийшла друком у 1986 році за кордоном і майже вся складалася із табірних віршів. Назва збірки асоціювалася з пергаментом, де зішкрябаний первинний текст не зникав, угадувався за новим, свіжим текстом. Тут йдеться про історичну пам’ять українства – незнищенну, хоча неодноразово стирану несприятливими умовами. Трагедію народу В. Стус сприймав як особисту. «Зрозумійте мене у моєму горі, – писав В. Стус А. Малишкові, – бо я чую прокляття віків, чую бездіяльний свій гріх перед землею, перед народом, перед історією»,

В одному із найбільш відомих віршів, які увійшли до збірки «Палімпсести», – «За літописом Самовидця» поет переосмислює історію України. Він зупиняється на чорних сторінках нашої історії, змальовує жахливі часи усобиць в Україні, коли брати проливали рідну кров, продавали своїх же братів-українців у неволю. Україну поет ототожнює з матрі’ю («З руїни вже мати не встане – і розкинула руки в рову»). Знаходячи власний погляд на Руїну другої половини XVII сторіччя, поет звертається до ліричної інтерпретації козацького літопису, досліджує справжні причини та наслідки цієї національної катастрофи.

Тюремні вірші Василя Стуса, з яких складається майже вся збірка «Палімпсести», на перший погляд, важко назвати світлими і життєствердними: на них не міг не позначитися тяжкий психологічний стан позбавленого волі поета. І все ж у цій поезії – як осердя – три ясних накрізнйх струмені: Україна, Мати, Дружина. Три сонцеликі жінки благословили поета на подвиг – і не відпускали його в країну темряви і вічної розлуки. Вони підбадьорювали поета, допомагали йому вижити. Дуже показовий і важливий в цьому плані вірш «У цьому полі, синьому, як льон». У ньому вжито два символи: на означення кольору – «синій», що втілює своєрідність національного світобачення, та «поле», тобто життєвий простір. Водночас зображений В. Стусом неозорий обшир вражає приголомшливою пусткою, яка поглинає ліричного героя («тільки ми і ні душі навколо»). Поле натомість виповнюється безтілесними, химерними тінями. Але на ньому не видно жодної людської постаті. Напевно, тіні – то лише спотворені відбитки людей, які з усіх боків оточують ліричного героя. Неприродно холодною видається і синя барва, не урівноважена теплою, сонячною. Недарма у вірші вжито оксю-морон (поєднання контрастних понять задля витворення нового несподіваного уявлення) – «на рідній чужині», окреслюючи головну думку твору, в якому осмислюється історична дійсність України, позбавленої права бути собою.

Вірші збірки «Палімпсести» – здебільшого медитативні роздуми над тим, як живе і як мусить жити людина, їх тематика – невгасима любов до України, протест проти переслідувань, утисків усього українського. У ніч з третього на четверте вересня 1985 року зупинилося серце талановитого поета і справжнього патріота України Василя Стуса. Зараз нація повертає собі, здавалось би, вже назавжди втрачену душу, самоусвідомлення власного єства і в цьому, безумовно, велика заслуга її мужнього сина – Василя Стуса.

 





Схожі твори: