Головна Головна -> Твори -> Проблема честі і зради. Твір за романом Володимира Малина «Фірман султана»

Проблема честі і зради. Твір за романом Володимира Малина «Фірман султана»



В історії України, особливо в епоху .козаччини, ми зустрічаємо справжніх героїв, які уславили рідну землю. Володимиру Малику пощастило знайти в одному з історичних документів повідомлення про те, що кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко відрядив до Туреччини козака, який добре знав турецьку мову і звичаї населення, з таємним завданням – дізнатися про військові приготування султана. Історичні джерела не зберегли імені сміливого та розумного коза-ка-ро.звідника, але письменник у своєму романі назвав його Арсеном Звенигороіо. Не тільки про козацьку честь та мужність розповідає у своєму творі Малик, йдеться тут і про зраду батьківщини та товариства, що завжди вважалося одним із найтяжчих злочинів.

У важкі для України часи, коли турки нападали на наші міста і села^ забираючи в полон людей, сотник Чорнобай теж вирішив заробити чималі гроші: викрав трьох дівчат, щоб продати їх татарам. На заваді цьому злочину став Арсен Звенигора, який врешті-решт теж потрапив до рук злочинців. Після втечі з полону Арсен подається до Січі. І саме там він стає учасником бою з турками-яничарами і свідком найтяжчого злочину, який зробив Тхір проти своїх товаришів-запо-рожідів. Рано-вранці яничари пробралися через відчинену Тхором хвіртку так тихо, що ніхто нічого не почув, і чекали наказу, щоб раптово напасти на сонних козаків. Але цей план їм, на щастя, не вдалося здійснити: козаки побачили ворогаі почали відстрілюватися. «Рясний дощ куль і ядер лився на січовий майдан, де зібралося найбільше ворогів, і косив їх десятками й сотнями», – пише автор. Мужність і сміливість козаків не знали меж, вони завзято бились за свою землю, за свою фортецю. Після запеклого бою один з уцілілих яничарів, Гамід, був помічений Арсеном. Звичайно, козак міг би відразу вбити беззбройного колишнього свого турецького володаря, але, щоб усе було чесно, Арсен дає йому шаблю. Двобій був важкий, але славний козак здобув перемогу, а ворог його лежав «горілиць, великий і важкий, зовсім не страшний, розплющеними очима дивлячисьучуже небо, яке він хотів зробити своїм». Один з вартових помітив постаті чоловіків, які, ховаючись від усіх, намагались,втекти. Один з них був сотник Чорнобай, той самий, що поставляв «живий товар» з України, а другий – зрадник Тхір, який пустив ворога до фортеці. Не прощають зраду запорожці, бо не можна забути загиблих товаришів, не можна викреслити з пам’яті рідних та близьких.

Як зрадника, Тхора застрелили на місці, а ось з Чорнобаєм вирішували всім сходом. Запорожці – добросердні люди і вміють вибачати прови, але не зраду. «Тому, хто пролив кров людей наших, хто заради жалюгідної наживи, срібла-золота… торгував дітьми нашими, хто хотів знищити славну Січ Запорізьку, – тому прощення намає!» За порадою діда Шевчика козацьке товариство вирішує спустити зрадника Чорнобая під лід у Дніпро. Така страшна кара чекає на кожного, хто зневажив свою землю, свій народ, свою батьківщину; так суворо каралися ті перевертні, які скоювали непрощенний гріх – зраджували неньку-Україну. Цим нелюдям протистоять Іван Сірко, Арсен Звснигора, Шевчик, Товкач. Саме Товкач вражає своєю мужністю і силою волі в тому епізоді, коли він, смертельно поранений, змушує себе не знепритомніти, а дочекатися товаришів і повідомити їм страшну новину; козак Тхір – зрадник.

Читаючи роман Володимира Малика, ми поринаємо у світ звитяжних лицарських подвигів мужніх оборонців України – козаків, життя яких постає перед читачами словненим героїчної романтики XVII століття. Своїм твором письменник хоче довести, що треба любити та оберігати свою Батьківщину, як робили.це запорожці, і таврувати всіх тих, хто зневажає нашу землю, Наш народ та культуру.

 





Схожі твори: