Головна Головна -> Твори -> Коран як пам’ятка класичної арабської літератури

Коран як пам’ятка класичної арабської літератури



Методичні поради до його оглядового вивчення і культурологічний коментар. Зростаюче усвідомлення внеску мусульманської культури у формування витоків сучасної цивілізації, збільшення ролі народів мусульманського Сходу в політичному і соціальному розвитку людства все більше привертають увагу до основ їх духовного життя, до змісту ідеології ісламу. П. Грязнепич. Іслам – третя й остання з монотеїстичних релігій, котрі виникли на Близькому Сході. Своїм корінням він сягає ТОГО ж грунту, живиться тими ж ідеями, базується на тих же культурних традиціях, що й іудаїзм та християнство. І все ж, незважаючи на це, він є самобутньою світовою релігією, досить специфічною за характером, зі своїм неповторним обличчям. «Специфіка ця настільки велика і відчутна,- підкреслює Л. В. Васильєв,- що спеціалісти зовсім не випадково говорять про «світ ісламу», про ісламську (арабо-ісламську) цивілізацію».

Нині мільярд людей на питання «Хто ви за вірою?» – відповідає арабським словом «Муслім» (буквально, «той, що присвятив себе Аллаху»), Однак не слід забувати, що «мусульманин» далеко не завжди означає «віруючий», адже іслам – не лише віра, а й спосіб життя, побутові правила й звичаї, яких дотримуються люди, навіть байдужі до релігії.

Велич Бога зафіксовано у багатьох мусульманських формулах-символах, які часто повторюються в усній мові, побутових окликах, молитвах, постійно зустрічаються у витонченій в’язі арабського письма. Вправні каліграфи зашифровували в складних її переплетіннях священні слова Корану, складаючи з арабесок найрізноманітніші зображення, наприклад, у вигляді човна чи груші. Одна із таких фраз-формул – «В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога» – називається басмалою. Саме нею розпочинаються всі мусульманські тексти і промови (сури Корану в тому числі). Басмалу промовляють під час молитви, а також перед початком якоїсь справи. їй надається магічне значення, мусульмани пишуть цю фразу на талісманах, часто вона зустрічається й на архітектурних пам’ятках ісламського Сходу.

Формули-символи: «Аллах найвеличніший!» – «аллаху акбар»; «царство належить Аллаху» – «аль-мульк лі-ллах»; «я покладаюсь в усьому на Аллаха» – «таваккальту аля-ллах»;- теж прикрашають пам’ятники мусульманської архітектури. Справд в тому, що зображення людей і тварин ісламом забороняється. Свого часу це було зумовлено боротьбою з ідолопоклонством язичників і вплинуло на характер ісламською мистецтва, де живопис і особливо скульптура майже зовсім витіснені архітектурою й орнаментом. Зате ці останні досягли високого рівня розвитку.

Зміст символу віри мусульман втілено в словах: «нема ніякого божества, крім Аллаха, і Мохаммед – посланець Аллаха». Кожний мусульманин знає арабське звучання і зміст даного символу: «ля ілляха ілля-ллах ва Мухаммадун расулюллах»1. У ньому стисло викладені два основні догмати ісламу: існує єдиний, вічний і всемогутній бог – Аллах; своїм посланцем Аллах вибрав араба із Мекки, Мохаммеда, через нього Він передав людям текст священної вічної книги – Корану, заснував громаду віруючих.

Найкоротший виклад основного догмату ісламу міститься в 112-й сурі Корану «Щире вітання»:

  • В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога.
  • Скажи їм: «Він Бог єдиний.
  • Бог вічний.
  • Він нікого не народив і ніким не народжений.
  • І ніхто не є рівний Йому».
  • (Переклад Я- Полотнюка)

У Цій сурі чітко й ясно висловлена ідея монотеїзму, доведена, на думку вчених, до свого найбільш послідовного завершення саме в ісламі, Якщо в іудаїзмі Ягве – вищий і єдиний, але все ж не-безпристрасний відносно «вибраного» Ним народу Бог, якщо в християнстві Бог виступає в трьох іпостасях, то В ісламі Аллах – Бог невидимий, єдиний, мудрий, всемогутній і всемилостивий, творець всього сущого і його верховний суддя, «Він нікого не народжував і ніким не народжений. У книзі про життя пророка Мохаммеда Віра Панова і Юрій Вахтін пишуть: «Мохаммед піддав подальшій розробці ідею єдиного Бога. Якщо християнство повністю відмовилось від уявлень про племінну і національну обмеженість Бога, зробило Бога вселюдським, інтернаціональним, то Мохаммед довів ідею єдиного Бога до її теоретичної межі, за якою вже, власне, закінчується релігія і починається філософія об’єктивного ідеалізму».

Він послідовно заперечував будь-яку схожість Аллаха з людиною. Думка про те, що Бог створив людину за своїм образом і подобою, рішуче відкидалася. Аллах, безмежний у своїх творчих актах, створив безліч наділених розумом істот, безліч світів, людину. Тому всяке зазіхання останньої на виняткову Владу над усіма творіннями на землі, на особливе місце у всесвіті відхиляється як сміхотворне. Воля Аллаха цілком вільна і не обмежена жодними етичними нормами. Він вищий від будь-якої моралі. Тому різниця між «добром» і «злом» умовна і залежить винятково від Божої волі, бо ніщо не є само по собі «добром» чи само по собі «злом». Для Бога немає ні того, ні іншого. Аллах добрий і милосердний не тому, що Він зобов’язаний таким бути, а тому, що доброта і милосердність Його одвічні та довільні властивості, обумовлені ставленням Творця до створеного Ним світу. Як же тоді вирішується в ісламі суперечність між абсолютним фаталізмом і відповідальністю людини за свої вчинки? По-перше, вона виникає лише у свідомості атеїста чи людини, не наділеної повнотою віри. По-друге, для віруючого ніякої суперечності між приреченістю і свободою волі немає і бути не може, адже Аллах тому й могутній, що наділений абсолютною свободою, зокрема і свободою від будь-якої логіки. Тому Мохаммед вирішив цю проблему, виходячи з практичних міркувань: все в руках Аллаха, в тому числі і доля окремої людини, проте кожен відповідає за будь-який свій вчинок перед Богом так, нібито він вільний у своєму волевиявленні.

Віра в істинність ісламу є невід’ємною частиною релігії. Кожен правовірний знає і неухильно дотримується основних вказівок – п’ятьох «стовпів» віри, які зводяться до такого:

1.         Віра в те, що Аллах – єдине божество, а Мохаммед – його посланець. Це основоположний принцип ісламу. Триразове, урочисте проголошення цієї фрази є основною частиною ритуалу прийняття ісламу дорослим немусульманином, який тим самим підтверджує свою покірність Аллаху.

2.         Молитва – обов’язковий щоденний п’ятиразовий ритуал, від якого інколи звільняють лише хворих, немічних та малих дітей. Він складається із ряду поклонів, що супроводжуються промоплянням різних релігійних формул і першої сури Корану, рідше – інших молитовних текстів. Як правило, молячись, мусульманин ні про що не просить Аллаха. Молитві передує ритуальне омовіння та обов’язкова попередня заява (вголос чи про себе) про намір її здійснити. «Приходьте до мене не 3 Ділами, а з намірами своїми» – ці слова пророка Мохаммеда засвідчені в одному з хадисів (збірнику розповідей про вчинки і висловлювання Мохаммеда та його послідовників). Таким чином, намір що-небудь зробити в ісламі взагалі, і в мусульманському праві зокрема, значить дуже багато. Молитися слід на світанку, опівдні, після обіду, при заході сонця і перед сном. Щоп’ятниці правовірні йдуть до мечеті, де слухають проповідь і моляться спільно. В цей час всі стають обличчям до спеціальної ніші (міхрабу), яка вказує напрям на святиню всіх мусульман – мекканську Каабу. Керує молитвою імам. Кожна мечеть має один чи кілька мінаретів, з якого п’ять разів на день мусульман сповіщають, що настав час чергової молитви.

3.         Піст – ритуальний обов’язок правовірних (триває впродовж усього місяця рамадана). В цей час зі світанку і до заходу сонця віруючі зобов’язані утримуватись від вживання їжі, пиття і розваг. Весь час в основному має бути присвяче ний Аллаху, заповнений молитвами, читанням Корану, благочестивими роздумами. Після заходу і перед сходом сонця можна їсти і пити, правда, досить помірно. Крім обмежень, пов’язаних з постом, в ісламі існує безліч заборон, які регулюють різні сторони життя. Мусульманинові заборонено пити алкогольні напої, їсти свинину, грати в азартні ігри, давати гроші під проценти – лихварство (ріба).

4.         Закят – обов’язковий податок на майно і доходи, який іде на потреби громади і розподіляється серед бідних і малозабезпечених. Крім обов’язкового податку, існують і

добровільні пожертвування, і милостиня – садака, що вира жається   у   допомозі   окремим   особам,    подаянні   бідним дервішам,   даруванні   на   богочинні   потреби – будівництв-мечетей, шкіл, лікарень.Кааба – невелика будівля, в південно-західний кут якої вмурований «чорний камінь» (метеорит, що здавна тут зберігається) – за переказами, був посланий Аллахом з неба людям на знак своєї могутності і доброї волі. Кааба розміщена в центрі аль-Масджит аль-Харам («Священної мечеті»), головного храму мусульман.


Загрузка...



Схожі твори: