Головна Головна -> Твори -> Вперед до волі, до борні, або Як написати твір за творчістю П. Грабовського

Вперед до волі, до борні, або Як написати твір за творчістю П. Грабовського



Ви любите боротися? Але не бити комусь «морду» чи вовтузитися у грязюці. Зовсім не потрібно боротися кулаками, можна це робити і словами, як Павло Грабовський. Вперед до волі, до борні! – ось ті головні гасла, якими можна позначити творчість автора, який не тільки своїм поетичним надбанням, а й власним життям довів, що справжній митець не може творити осторонь від свого поневоленого народу, він повинен бути у лавах борців за щастя простих людей. Програмним віршем поета можна вважати його поезію «Я не співець чудовної природи»:

  • Я не співець чудовної природи
  • З холодною байдужістю її;
  • З ума не йдуть знедолені народи, –
  • Я їм віддав усі чуття мої.

Отже, головне завдання народного поета – відображати життя і боротьбу трудящих мас, а не захоплюватися красою природи там, «де плачуть». Вподовж усього вірша звучить тверда впевненість у тому, що «світ з турботами всіма»  все ж озветься у серці співців. Автор, створюючи узагальнену картину капіталістичної дійсності тих часів, доповнює її конкретними реалістичними деталями:  «з-під соловйових хорів, мов ніж, вража скрізь стогін мужика», «люд без житнього шматка» і т. п. П. Грабовський категорично виступив проти «солодкого» співу: «Де плачуть, там немає вже краси!» Справжній митець не може сприйняти дійсність як прекрасне, коли народ у ярмі, бо його поняття прекрасного нерозривно пов’язане з життям і щастям рідного люду і боротьбою за його визволення. Він підкреслював, що життя народу стане лише тоді прекрасним, коли трудящий люд здобуде волю, стане сам господарем свого життя. А здобути волю можна лише в боротьбі. І обов’язок кожного чесного митця – відображати боротьбу народу за своє соціальне і національне визволення. Значне місце в творчості П. Грабовського відведено змалюванню підневільного життя трудівника. Особливо хвилювала поета доля жінки. Наприклад, у поезії «Трудівниця» йдеться про долю сільської вчительки.

Твір починається відразу із розв’язки:

  • Мертва трудівниця-пані
  • Біла, як віск, на столі
  • Там почивала, заранні
  • Збувшися скарбів землі.

З опису сільської школи ми дізнаємося про ту бідність і нужду, в якій жила вчителька, присвятивши себе народові, дітям. Для них вона була ясним променем у важкому й темному житті села, а для їх батьків – порадником і другом. Тому з таким болем і тугою прощається село з учителькою:

  • Гірко батьки заридали,
  • Аж надривались малі.

Смерть своєї вчительки діти і їхні батьки сприйняли як особисте непоправне горе. Поет висловив глибоке співчуття до людини важкої долі, підніс ідею вірного і самовідданого служіння народові. Глибока і щира любов трудящих до померлої вчительки була найвищою нагородою за її працю. Вчителька вела дітей до щасливого майбутнього, до вільного життя. Тому і схиляється перед нею Грабовський. Поезія «Уперед» є бойовим закликом до ідейного протесту народної революції:

  • Уперед
  • Годі скніти рабами,
  • Час кормигу гидливу знести
  • «Життя – неминуча борба».

Грабовський звертається до тих, «хто не хоче конати» під владою «катів-бузувірів», закликає до бою святого, до повалення і знищення самодержавства:

Скиньмо владу катівбузувірів, Щоб людиною став чоловік! Знедолені народи йшли вперед, щоб нарешті скинути з себе ненависне «ярмо». А ведуть їх борці-рево-люціонери, які сильні вірою у високі ідеали, в їх здійснення на землі:

  • Уперед проти хижих порядків!
  • Гине войник чи здобич бере,
  • Він стежки протира для нащадків,
  • Його діло ніколи не вмре!
  • Скрізь  поет бачив муки і пекло,
  • «всюди – злидні, скрізь незгода» на рідній Україні:  
  • випливаєш ти над мене
  • У тій збагніченій красі,
  • Що не зруйнують, серце-нене,
  • Твої пекельники усі!

Красу і силу рідної країни поет бачив в основному не в пейзажах, не в чарівних картинах природи, а в народі. Про «велич простого народу» пише він в поезії «До Русі-України». Грабовський висловлює тут впевненість, що велич простого народу запанує на Русі – тобто прийде час, коли народ сам визначатиме шляхи розвитку країни, свою власну долю: Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від тебе власне сподівавсь. Поет свято вірив у світле майбутнє українського народу. Ця віра допомагала йому у невільницькому житті (він був засланий на каторгу до Сибіру), була провідною ідеєю всієї творчості. Заклик «щоб ні пана більше не було, ні хлопа» – це не тільки бажання поета-революціонера, а й тверда впевненість:

побачать вбогі України діти

Будуче славетне, будуче прекрасне!

Тільки на сили народні покладає надії П. Грабовський і глибоко розуміє, що можна лише «розірвать гуртом кайдани», лише:

  • Через власні свої дії
  • Здужа люд наш устояти,
  • І справдяться ті надії,
  • Що не згине наша мати!

Грабовський вірить в український народ, вірить, що одвічне прагнення якого до волі ще живе в його серці і кличе у бій, який коли-небудь обов’язково завершиться перемогою.

  • Він шукає тих, кому набридло бути рабами та хлопами:
  • Українці, браття милі,
  • Відгукніться, де ви є;
  • Чи живі ще, чи в могилі

Давня слава загниє? Що і як аналізувати, ви зрозуміли. Головне, щоб через усі вірші проходила думка про волю, як її здобути, хто її здобуває чи буде здобувати. Зрозуміли? У вступі ви можете написати про самого Гра-бовського, що він був полум’яним патріотом, революціонером, за що й був засланий на каторгу, з якої і не повернувся. Далі не забудьте відзначити, яка основна думка його творчості, інакше вступна і основна частини будуть непов’язані між собою. У висновку непогано було б написати, що мрії Грабовського про вільне життя для українського народу здійснилися. Взагалі, цю тему потрібно зв’язати з дійсністю, із сучасністю.

 

 


Загрузка...



Схожі твори: