Головна Головна -> Твори -> «Журюся я над річною…». Твір за поезією Л. Глібова «Журба»

«Журюся я над річною…». Твір за поезією Л. Глібова «Журба»



Ми знаємо видатного українського письменника Леоніда Глібова, передусім, як байкаря. Ми зачитуємось його байками, такими яскравими, розумними і надзвичайно легкими для сприйняття. Я впевнений, що всім до вподоби цікаві алегоричні образи, які діють у байках Глібова. Байки цього письменника не втрачають своєї актуальності з плином часу. Проте є й інший бік творчості Глібова як письменника. Не настільки відомий, як Глібов-байкар, проте не менш художньо обдарований є Глібов-поет. Коли вперше я прочитав поезії Леоніда Глібова, я навіть не повірив, що це той самий автор, байки якого ми тільки-но вивчали у школі. Але, вчитавшись І його поезії та байки уважніше, я знайшов спільне – це глибокий ліризм, яким пройнято і байки, і вірші. Проте, якщо у байках ліризм є ніби тлом, на якому розгортаються головні події, він проглядає у пейзажах та мові твору, є ніби підтекстом, то у віршах Глібова ліризм є глибоким та всеохопливим, він присутній у кожному рядку. Глибина та щирість почуття у поезіях Глібова просто вражає, вона зачіпає серце читача, не залишає його байдужим.

Одним із найяскравіших ліричних творів Леоніда Глібова є поезія «Журба». Вона настільки припала до душі читачам, що багато Хто вважає її народною піснею, не знаючи і навіть не замислюючись, що цей текст може мати літературне походження.

Вірш побудований на художньому прийомі паралелізму. Зображуючи красу природи, автор зіставляє пори року з етапами людського життя. Проте, читаючи поезію, важко одночасно замислюватися над художніми прийомами, бо картина природи, створена Глібовим, настільки захоплює, що ти ніби сам опиняєшся на березі невеличкої річки.

  • Стоїть гора високая,
  • Попід горою гай,
  • Зелений гай, густесенький,
  • Неначе справді рай.
  • Під гаєм в’ється річенька…
  • Як скло, вона блищить;

Я вважаю, що для створення гарного пейзажу у літературному творі необхідно не тільки побачити або уявити його, а й пережити, пропустити крізь себе, крізь своє серце, тоді і для читачів він стане живим та хвилюючим. Усе це ми спостерігаємо у творі «Журба».

Проте художня цінність поезії не лише у змалюванні пейзажу, а й у тих почуттях та роздумах, які висловлює письменник. Справжня майстерність митця, на мою думку, в тому, щоб висловлені у ліричному творі почуття були близькими та зрозумілими для всіх читачів, щоб кожен читач відчував те саме чи щось подібне до зображеного у творі. Так, спостерігаючи за зміною пір року, за настанням осені та плином води у річці, ліричний герой поезії Глібова розмірковує над невідворотністю часу, над життям людини. Емоції ліричного героя дуже щирі та глибокі, в нього «серденько і мліє, і болить». І, сам того не усвідомлюючи, читач раптом розуміє, що в нього теж починає «мліти» серце, бо роздуми над швидкоплинністю життя, над молодістю як весною життя людини не є чужими чи незнайомими для жодного з нас:

  • Болить воно та журиться,
  • Що вернеться весна, А молодість… не вернеться,
  • Не вернеться вона!..

Я переконаний, що хоча україномовна поетична спадщина Леоніда Глібова дуже невелика за кількістю творів (усього близько двадцяти), вона дуже вагома, зважаючи на якість творів. Прочитавши хоча б один твір, ми одразу відчуваємо неабиякий талант Глібова-лірика. Його поезії, ліричні та задумливі, близькі до народних пісень, насичені пейзажами та філософськими роздумами, завжди будуть хвилювати читачів, скільки б років не минуло від часу написання віршів, бо справжнє художнє Слово не підвладне впливові часу та простору.

 


Загрузка...



Схожі твори: