Головна Головна -> Твори -> Волелюбний дух украïнського народу

Волелюбний дух украïнського народу



(за оповiданням М. М. Коцюбинського “Дорогою цiною”)
У оповiданнi “Дорогою цiною” Михайло Коцюбинський, услiд за Тарасом Шевченком,
Нечуєм-Левицьким, опоетизував волелюбний дух трудящих Украïни. Остап Мандрика
був вихований на оповiданнях дiда, “який ходив у Сiч, а потiм рiзав панiв в
Уманi”. Тi розповiдi пробуджували в дитячiй головi химернi мрiï, вояцький
запал. Остап не хотiв змиритися з тим, що вiн, Соломiя, дiд
Ї не бiльше, нiж худоба в пана. Вiн часто згадує, як катували сивого дiдуся на
стайнi, як погрожував оббiлувати i його самого пан. Остап любив кожну стежечку,
кожний горбочок рiдноï землi, але жити в неволi
Ї гiрше смертi. Цiєю вiдчайдушнiстю у своєму прагненнi до волi вiн нагадує козака
Голоту, Миколу Джерю, героïв Шевченка.
Та справжнiм вiдкриттям в лiтературi було створення письменником образу жiнки, не
тiльки покривдженоï, стражденноï, а й сильноï, смiливоï,
здатноï до боротьби за свою долю. “Ваша Соломiя
Ї то джерело пiд час спеки… то завдаток типу жiнок, що умiють боронити себе”,

Ї так визначала цей образ вiдома громадська дiячка того часу Н. Кобринська. Щоб
бути справжнiм товаришем Остаповi, вона жертвує своєю красою, чудесними косами.
Засмученi очi Соломiï не покидають з того часу нашу уяву. Бачимо ïх,
коли з жахом стежить Соломiя за високими вогняними горами палаючих плавнiв i в
останньому вiдчаï кличе тяжко пораненого Остапа; коли на човнi разом з Iваном
готує напад на турецьких козакiв, щоб звiльнити свого коханого; коли чорна безодня
дунайськоï води заховує тiло…
Дорогою, найвищою цiною заплатила Соломiя за жадання бути вiльною, гiрку цiну дав
за волю Остап: все життя списане на спинi, а половина душi навiки залишилася в
Дунаï. Такий трагiчний кiнець оповiдання ще раз пiдкреслює волелюбнiсть
украïнського народу, його прагнення будь-якою цiною добитися
свободи.


Загрузка...



Схожі твори: