Головна Головна -> Твори -> Моє розумiння змiсту новели “Intermezzo” та ïï назви

Моє розумiння змiсту новели “Intermezzo” та ïï назви



Я завжди з великим задоволенням читаю твори М. Коцюбинського. Це письменник
незвичайний. Письменник-патрiот, вдумливий i тонкий дослiдник, iстинно
неперевершений майстер художнього слова, творець соцiально-психологiчноï
новели. Одна iз найбiльш вiдомих його новел
Ї “Intermezzo”. Це твiр не для розваги. I зрозумiти його, не прочитавши вдумливо й
уважно, глибоко не осмисливши кожну частину, неможливо. Але зрозумiвши, вiдразу
вiдчуваєш велику насолоду i натхнення, якi дає цей твiр.
Заголовок новели походить вiд назви музичного твору довiльноï будови, що
виконується оркестром мiж окремими частинами опери. Я зрозумiла, що Коцюбинський
переосмислив цей термiн i вклав у нього iнший змiст. Iнтермецо у Коцюбинського

Ї це перерва, перепочинок, це час, коли герой набирається сил для новоï працi
i боротьби.
Це твiр
Ї про участь iнтелiгента-демократа, митця за покликанням у визвольнiй боротьбi
народу, що тривала у часи жорстокоï реакцiï царату.
Новела написана Коцюбинським 1908 року. Це був час реакцiï
Ї жорстоких розправ росiйського самодержавства з революцiонерами та бунтiвниками.
Тюрми були переповненi вчорашнiми шукачами правди, полiцiя та жандарми,
вiйськово-польовi суди чинили розправи та самосуди: стрiляли, вiшали, били. Саме
цього часу полiтичноï реакцiï М. Коцюбинський створює “Intermezzo”. Це
закономiрне явище в творчостi великого художника слова. Вона є наслiдком його
роздумiв над питаннями про призначення лiтератури, про моральне обличчя митця, є
яскравою, глибокою вiдповiддю тим, хто прагнув звести лiтературу до панськоï
забавки, позбавити ïï великоï суспiльно-виховноï сили.

Лiричний герой новели втiлює iдейнi i моральнi якостi всiх кращих митцiв
своєï епохи. Внутрiшнiй свiт героя безмежно глибокий i значний. Кровний
зв’язок iз народом, глибоке вiдчуття людського горя, полум’яна любов до
Батькiвщини, тонке розумiння краси природи, спостережливiсть i реалiстичне
вiдображення життя, прагнення до визволення трудящих
Ї такi характернi риси лiричного героя твору.
Лiричну новелу “Intermezzo” називають поемою душi. Змiст ïï

Ї це своєрiдний поетичний вiдбиток внутрiшнього стану митця. Для лiричного героя
твору мандрiвка на природу
Ї вiдпочинок, можливiсть оновити фiзичнi i моральнi сили. У нього, чуйного й
вразливого митця, ослабли струни душi вiд жахiв навколишнього свiту (столипiнська
реакцiя, горе народу). Вiн хоче забути про людськi страждання хоч на мить, але
“залiзна рука города” тягнеться за ним, обличчя людей проступають у темрявi крiзь
стiни i лишають у його душi “слiди своïх пiдошв”. Герой твору йде на поле,
але й там, дивлячись на вiвчарок Оверка i Трепова, не може вiдiгнати спогадiв про
повiшених, людськi ланцюги й омрiяну волю. Гладить руками “соболину шерсть
ячменiв, шовк колосистоï хвилi”, милується волошками, небом, хмарками, п’є
теплий, цiлющий напiй сонця. Це додає йому сил, вiдчуття себе як невiд’ємноï
частки могутньоï природи.
Кульмiнацiєю твору є зустрiч лiричного героя з селянином. Ослабленi струни його
душi знов натягуються, i вiн вiдчуває себе готовим до життя i боротьби. Отже,
переживши тяжку душевну кризу, герой здатен повернутися до активного життя. I
яскравим доказом цьому може бути зустрiч з людським горем. Вошi зустрiлися, стояли
мовчки i хвилину дивились одне на одного. Лiричний герой нiби перевiряє свою
готовнiсть повернутися до людей. Йому самому нiби не вiриться, що вiн може знову
сприймати людське горе. Вiн знову повертається до того, чим жив ранiше: душа
спiває, струни натягнутi. Гармонiï досягнуто. Отже, це була не втеча, а лише
iнтермецо
Ї тимчасовий перепочинок, потрiбний для заспокоєння, який i здобув герой,
спiлкуючись iз природою.
Кононiвськi поля, що на Полтавщинi, стали тiєю ланкою у ланцюгу житiя, яку
Коцюбинський влучно назвав “iнтермецо”. Саме вони дають герою твору заспокоєння.
Бо лише у природi iснує гармонiя, якоï постiйно шукає людина, i без цiєï
гармонiï в душi неможливе нормальне людське iснування. Нервових розладiв,
депресiï, стресу можна позбутися. Для цього потрiбно йти до природи.

Такий змiст новели Коцюбинського “Intermezzo”. Природа
Ї це, може, остання ланка для тих, хто втратив душевну рiвновагу, вiру у власнi
сили, вiру в життя. Я щиро завдячую письменнику за його прекрасний,
життєстверджувальний твiр, який навчив мене долати життєвi труднощi, не впадати у
розпач за будь-яких складних життєвих обставин, любити людей i життя, вклонятися
сонцю i шаленим вiтрам
Ї жити i боротися.


Загрузка...



Схожі твори: