Головна Головна -> Твори -> Чого навчають нас картини пекла i раю у поемi “Енеïда” Iвана Котляревського

Чого навчають нас картини пекла i раю у поемi “Енеïда” Iвана Котляревського



У своïй бурлескно-травестiйнiй поемi класик украïнськоï лiтератури
I. П. Котляревський створив художню картину цiлiсного свiту, подавши ïï
у жартiвливому ракурсi. Переспiвуючи знамениту “Енеïду” Вергiлiя, письменник
дає вiдповiдь на два основних питання будь-якоï релiгiï: походження
людини та життя пiсля смертi. За веселою бурлескною розповiддю про мандри троянцiв
дуже виразно розкривається тема неподiльностi образiв життя i смертi, посейбiччя i
потойбiччя.
З цiєï теми безпосередньо витiкає ще одна
Ї тема грiха та його спокутування, яка подається докладно у картинах пекла та раю,
куди потрапляють люди пiсля смертi за Господнею волею. Але, розвиваючи цю тему,
Котляревський показує парадоксальнiсть людських взаємин з Богом: той самий рай
перетворюється на шаржований вiдгомiн людського безладдя та грiховностi:

Тут чистий був розгардiяш:
Лежи, спи, ïж, пий, веселися,
Кричи, мовчи, спiвай, крутися,
Рубайсь
Ї так i дадуть палаш.
Але ми розумiємо, що цi “празники”, якi здебiльшого оминали людей при життi,

Ї це “велике роздолля”, дане ïм заслужено, бо вони “праведно в миру живали”.
I далi автор перелiчує, хто ж гiдний потрапили до раю: це “бiднi”, “навiженi”,
“безпомощнi”, “дiви чеснi, непорочнi”, “сироти”, “що людям помагать любили”,
“старшина правдива”, тобто
…люди всякого завiту,
По бiлому єсть кiлько свiту,
Которi праведно жили.
Приступаючи до детального змалювання пекла, Котляревський значно вiдхиляється вiд
язичницького уявлення про нього. Вiн малює пекло таким, яким його можна побачити
на фресках християнських соборiв: на них грiшники караються за конкретнi людськi
пороки. Письменник намагається викрити ïх якнайширше. Iнколи ми навiть
забуваємо, що перед нами картина пекла, бо кожний рядок поеми
Ї це замальовка з реального буття, пороки якого в гостро сатиричнiй формi викривав
автор. Вiн замальовує всi сфери людського життя: тут каралися грiшники за
полiтичнi провини (“що людям льготи не давали”, попи
Ї “знали церков що одну”), економiчнi злочини (“перекупки”, шмаровози, тi, хто
“поганий продавали крам”), соцiальнi правопорушення (“всi гайдамаки, всi
злодiï”, “якi по правдi не судили”, “себе що сами убивали”), за моральнi вади
(брехуни, “пiддурювали що дiвок”, “паливоди i волоцюги”, “що продають себе на
час”), за вiдступництво вiд духовних норм (“всi ворожбити, чародiï”, “що
знали весь святий закон”, а “як же були на самотi, то молитовники ховали”).
Дiстається в пеклi й батькам, “якi синiв не вчили”, i “скучним пiïтам”, i
мудрецям, якi не знали, “вiдкiль взявся свiт?”, i лiкарю, що “чванивсь, як людей
морив”. Всiх “поселив” у пекло I. Котляревський: багатих i бiдних, старих i
молодих, чоловiкiв i жiнок, бо грiхи можуть заволодiти будь-якою душею

Ї i тодi людина стає кандидатом у пекло.
“Енеïда” була видана ще у 1809 роцi, але наскiльки ж актуальною вона
залишається у всi роки свого iснування! На мою думку, саме завдяки яскравому
змалюванню пекла кожне поколiння вiдчуває проекцiю твору на сучасне читачевi
життя. На жаль, людськi грiхи здолати досить важко
Ї для цього потрiбне суспiльство з високими моральними i духовними якостями, де
саме життя знищить грiховнi вади. Гадаю, що письменник, сам, можливо, того не
усвiдомлюючи, картинами пекла проголошував поколiнням заклик до виборювання такого
суспiльства; саме “виборювання”, бо подолання людських вад
Ї це, на мою думку, найважча боротьба.
А до того кожен iз нас, йдучи разом з Енеєм пеклом, має уважно зазирати i у свою
душу: чи не нагадує його внутрiшнє “я” когось iз мученикiв потойбiччя?





Схожі твори: