Головна Головна -> Твори -> КОТЛЯРЕВСЬКИЙ IВАН БІОГРАФІЯ

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ IВАН БІОГРАФІЯ



(1769-1838)
Народився в м. Полтава у родинi дрiбного чиновника. Навчався у семiнарiï, але
не закiнчив ïï. Працював канцеляристом, потiм домашнiм учителем.
Протягом 1796
Ї 1808рр. перебував на вiйськовiй службi, брав участь у походi проти Туреччини,
вiдзначився пiд час облоги Iзмаïла.
Вийшовши у вiдставку в чинi капiтана, оселився у Полтавi. Був наглядачем “Будинку
дiтей бiдних дворян”, а потiм став попечителем “богоугодних заведений” (лiкарня,
притулок для iнвалiдiв тощо). Захоплювався театральною дiяльнiстю: з 1818 р. став
директором аматорського Полтавського театру. У 1835 р. вийшов у вiдставку.

Письменник вiдомий передусiм як автор поеми “Енеïда” (створювалася близько 20
рокiв), першi частини якоï з’явилися друком 1798 р. Твiр започаткував
розвиток новоï украïнськоï лiтератури, оскiльки був написаний живою
розмовною мовою. Драматичнi твори Котляревського
Ї “Наталка-Полтавка” i “Москаль-чарiвник”
Ї визначили розвиток украïнськоï драматургiï на наступнi декiлька
десятирiч.
Духовна краса украïнськоï дiвчини-трудiвницi
(за п’єсою I. П. Котляревського “Наталка Полтавка”)
Є в украïнськiй лiтературi героï, познайомившись з якими, вже нiколи
ïх не забудеш. I навiть не має значення, чи красивi вони зовнi, якi життєвi
труднощi долають. Головне, шо вражає i що вже нiколи не зможеш забути,

Ї це краса ïхноï душi, щирiсть серця, високi почуття. Тодi хочеться ще
раз звернутися до твору, перечитати його, закарбувати в пам’ятi кращi сторiнки,
якi стосуються героя.
Такою, на мою думку, є Наталка Полтавка з однойменноï п’єси I.
Котляревського, написаноï у 1819 роцi. Головною iдеєю, яку проголосив
письменник у цьому творi, стало твердження: душевна стiйкiсть, моральна краса та
доброчеснiсть є запорукою щастя. Вони спроможнi допомогти дiйти згоди мiж людьми з
рiзними, iнколи протилежними, характерами та поглядами. Тому зрозумiлою є й
кiнцiвка п’єси Котляревського, коли всi дiйовi особи пiсля важких драматичних
перипетiй спiвають “пiсню згоди”. (Чи не є це одним iз дороговказiв у нашому
неспокiйному сьогоденнi?)
Перед нами
Ї проста украïнська дiвчина-трудiвниця, яка жила на початку XIX столiття. Але
менi здається, що автор втiлив у ïï образi саму Украïну з
ïï щирою духовною красою, поряднiстю, працелюбнiстю й незламнiстю. Може,
тi випробування, якi випали на долю дiвчини, сьогоднi комусь здадуться
несуттєвими. Чи справдi доброчеснiсть полягає в тому, щоб коритися волi батькiв,
як цього вимагає мораль, i чи це великий грiх,
Ї пiддавшись чутливому серцю, виступити проти упереджень i родинного деспотизму,
вiдстояти своє природне право на вибiр?
От що гнiтить трепетну душу Наталки: проблема вибору, коли мораль серця i мораль
родинно-патрiархальна вступають у конфлiкт. Героïня весь час вагається мiж
пориваннями серця й дочiрнiм обов’язком, який переступити ïй зовсiм непросто.
Їï душевна стiйкiсть весь час нiби зазнає випробувань: “Я давно вже поклялась
i тепер клянусь, що окрiм Петра нi з ким не буду”. I тут же за наполяганням матерi
та з жалостi до неï погоджується вийти “за першого жениха”, ïй
“угодного”. Душа сповнюється жалем до Наталки i розпачем, коли бачиш, як вона, вже
нiби вирiшивши покоритися матерi задля ïï безжурноï старостi,
“становится на колени и, поднимая руки вверх, говорит: “Боже! Коли вже воля твоя
єсть, щоб я була за возним, то вижени любов до Петра iз мого серця i наверни душу
мою до возного, а без сього чуда я пропаду навiки…”
Та попри все, попри всi морально-психологiчнi муки, вона нiколи не перестає кохати
єдиного обранця свого серця. Духовна i чуттєва краса героïнi непохитна! I ми,
захопившись нею, чекаємо лише на щасливу розв’язку конфлiкту. Адже не може таку
дiвчину спiткати горе: вихована на iдеалi пошани до батька-матерi та вiрна своєму
коханню, вона заслуговує на справжнє щастя.
Тому-то щаслива кiнцiвка сприймається нами, як вершина справедливостi. Духовна
краса, “життя серця” перемогли патрiархальнi норми i батькiвський деспотизм,
вiдстояли право йти за покликом власного серця. Ось чому я сприймаю п’єсу “Наталка
Полтавка”, як гiмн духовнiй красi та стiйкостi жiночого серця. I я впевнена, що
Наталка ще не одне поколiння читачiв буде вчити доброчинностi й непохитнiй
вiдданостi найвищим почуттям. Вона являє собою втiлення споконвiчного жiночого
iдеалу моïх спiввiтчизникiв, що Aрунтувався на святинях народноï моралi.
Саме такою має бути любляча дитина, сповнена глибокоï поваги до батькiв. Саме
такою має бути жiнка: добропорядною, працьовитою, розумною. Саме такою має бути
наречена: щиро люблячою, вiрною, ладною з гiднiстю вiдстояти своє кохання. Всi цi
моральнi якостi втiлив у своïй героïнi Iван Котляревський, подавши
ïх у сукупностi з рисами чарiвноï зовнiшньоï краси Наталки

Їще однiєю характеристикою народного iдеалу образу украïнки.





Схожі твори: