Головна Головна -> Твори -> Про Наталку Полтавку i не тiльки про неï (за твором Iвана Котляревського “Наталка Полтавка”)

Про Наталку Полтавку i не тiльки про неï (за твором Iвана Котляревського “Наталка Полтавка”)



Якщо “Енеïда” I. Котляревського була першим твором новоï
украïн-ськоï лiтератури взагалi, то “Наталка Полтавка” ввiйшла у
лiтературу як перший драматичний твiр i була одразу ж оцiнена театральними
дiячами, у тому числi вiдомим росiйським актором М. С. Щепкiним i близьким до
театру великим украïнським композитором М. Лисенком, що написав до неï
музику. З 1819 року ця п’єса не сходить з театраль ноï сцени й досi
користується успiхом. То в чому ж секрет успiху?
Сюжет п’єси, створений на життєвiй ситуацiï, що вiдбиває реальнi взаємини мiж
селянами, досить простий: пан возний, користуючись своïм становищем,
намагається примусити бiдну селянську дiвчину вийти за нього замiж. Але Наталка
любить Петра – сироту та ще й колишнього наймита ïï батька, що пiшов
бурлакувати, – i знаходить у собi сили подолати всi перешкоди на шляху до
одруження з ним.
Схожi сюжети можна зустрiти у багатьох народних пiснях i у драматургiï, що
iснувала до I. Коляревського, – в iнтермедiях та вертепних драмах. Але порiвняно з
ними “Наталка Полтавка” зробила великий крок уперед – i розвиток дiï, i мова,
i повноцiннiсть зображуваних образiв, i iдейне узагальнення свiдчать про яскраву
майстернiсть Котляревського-драматурга.
Видатний украïнський актор i драматург I. Карпенко-Карий називав п’єсу
“праматiр’ю украïнського народного театру” та вiдзначав великий емоцiйний
вплив ïï на глядачiв: “радiсть, i горе, i сльози Наталки були горем,
сльозами i радiстю всiєï зали”.
Останнє твердження заслуговує особливоï уваги – спiвчуття глядачiв викликає
насамперед образ Наталки Полтавки, iм’ям якоï не випадково названо усю п’єсу.

Постать головноï героïнi – Наталки – зворушує i приваблює своïми
чеснотами. Вона змальована як iдеал селянськоï дiвчини. Наталка увiбрала в
себе усi кращi риси жiнки: скромнiсть, чеснiсть, доброту, сердечнiсть та душевну
силу.
“Золото – не дiвка!… – розповiдає про неï виборний. – Окрiм того, що
красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, – яке в неï добре серце,
як вона поважає матiр свою; шанує всiх старших вiд себе; яка трудяща, яка
рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить”.
Котляревський пiдкреслює й iншi дуже важливi риси характеру Наталки: хоробрiсть,
енергiйнiсь i наполегливiсть у боротьбi за своє щастя, ïï усвiдомлення
власноï гiдностi.
Про це свiдчать також слова ïï пiснi:
Небагата я i проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити i носити воду.
Ще в першiй дiï п’єси пiсля розмови Наталки з возним помiтно, що ця проста
дiвчина насправдi є розумнiшою за хитрого “юристу”. Розмова з матiр’ю переконує,
що Наталка здатна до глибокоï критичноï оцiнки людей, а власнi вчинки
доводять, що ïï слова не якась вiдсторо нена вiд життя теорiя – Наталка
i дiє так, як мислить: помiрковано, але рiшуче. Хоча це зовсiм не заважає ïй
мати почуття гумору – протягом п’єси вона неодноразово промовляє влучнi та дотепнi
слова. Загалом мова Наталки красива, багата i спiвуча, сповнена мудрими народними
прислiв’ями.
Тiльки материни сльози змушують ïï погодитися вийти замiж за першого,
хто посватається – але це не зрада власних принципiв, Наталка має вагому причину
пiти на самопожертву. “Добра дитина”, – каже про неï Терпилиха. Матерi
ставлять Наталку в приклад своïм дочкам.
Працьовитiсть дiвчини пiдкреслюється тим, що протягом усiєï п’єси ми не
бачимо ïï без дiла: вона то шиє, то iде по воду.
Вона не шукає матерiального достатку, навпаки, на ïï думку в заможного
чоловiка бiдна жiнка “буде гiрше наймички, буде крiпачкою” – хiба багато дiвчат
розумiє цю нiби просту iстину? Треба бути непересiч ною особистiстю, щоб
наважуватися виступати проти розповсюджених цiнностей i захищати своï.

Здатнiсть Наталки наполягати на своєму найвиразнiше проявляєть ся, коли
повертається ïï коханий Петро. Тут вже вона готова вiдкинути не лише
якiсь практичнi мiркування, а навiть усi традицiйнi звичаï, й виступити проти
волi старших – адже йдеться про ïï кохання.
“Коли Петро мiй вернувсь, то я не ваша, добродiю”, – заявляє Наталка при всiх i
твердо стоïть на своєму. Незламна воля i сильний характер дозволяють ïй
перемогти у боротьбi за своє щастя.
Але риси ïï характеру – не просто риси певноï окремоï особи,
чи то просто iдеальноï жiнки. Йдеться не лише про неï. Незважаючи на
пiдкреслену iндивiдуалiзованiсть, живо та реалiстично змальований образ Наталки
насамперед є узагальненим образом найкращих людських рис усього украïнського
народу. Котляревський створив його, щоб оспiвати високi моральнi та розумовi
якостi низiв тогочасного суспiльства. Цим видатний поет i драматург висловив свою
вiру в народ i оптимiзм щодо його майбутнього, а зображуючи перемогу Наталки
пiдкреслив вiру в перемогу загальнолюдських гуманiстичних принципiв. Саме через це
образ Наталки не старiє, а продовжує зачаровувати новi поколiння читачiв та
глядачiв.


Загрузка...



Схожі твори: