Головна Головна -> Твори -> Авторитет Лiни Костенко в сучасному украïнському письменствi

Авторитет Лiни Костенко в сучасному украïнському письменствi



Непересiчний талант Лiни Костенко був вiдзначенiй ще в Лiтературному iнститутi iм.
М. Горького, куди юна, окрилена мрiями дiвчина втiкає вiд нестерпноï,
задушливоï атмосфери повоєнного життя украïнськоï столицi.
Росiйський письменник Всеволод Iванов, рецензент дипломноï роботи Лiни
Костенко, розпiзнав у той раннiй час i захоплено привiтав "талановитого поета з
великим майбутнiм".
Визнання Лiни Костенко сучасниками Aрунтоване на глибинних традицiях ïï
поезiï, органiчному зв'язку творчостi з фiлософiєю Григорiя Сковороди i
Тараса Шевченка, Лесi Украïнки й Iвана Франка. Високий лет костенкiвськоï
музи триває в часi, бо орiєнтиром має дух Мiкеланджело, Леонардо да Вiнчi, Жанни
Д'Арк, дiвчини з легенди Марусi Чурай...
При майстрах якось легше. Вони
Ї як Атланти. Держать небо на плечах. Тому i є висота.
Кiнець 50-х
Ї поч. 60-х рокiв вiдзначений появою на поетичному видноколi цiлоï плеяди
талановитих молодих поетiв, якi думали, почували й писали по-новому. Це Микола
Сом, Тамара Коломiєць, Олесь Лупiй. Дещо пiзнiше в лiтературу ввiйшли Василь
Симоненко, Борис Олiйник, Iван Драч, Микола Вiнграновський. З-помiж них Лiна
Костенко вирiзнялася як прихильниця традицiйних, класичних форм та художнiх
принципiв, постiйно вiдточувала, вдосконалювала ïх i на цьому шляху досягала
максимально можливих мистецьких успiхiв. Як свiдчать твори, а також неспокiйний
життєвий плин, максималiсткою була завжди й залишається сама авторка, такими є
ïï героï, ïï свiтогляд, життєва фiлософiя. I це завжди
притягувало сучасникiв, це, безперечно, буде поцiноване в майбутньому, неодмiнно
залишатиметься рушiєм духовного й iнтелектуального поступу поколiнь.

На книгу "Мандрiвки серця" схвально вiдгукнувся поет Василь Симоненко, "Княжа
гора" вразила Миколу Бажана "своєю силою, напругою, майстернiстю,
багатозвучнiстю". Враження вiд нових вiршiв Лiни Костенко Леонiд Первомайський
назвав таким же "потрясiнням", яке вiн пережив, уперше вiдкривши для себе Павла
Тичину.
Вiдомий письменник Анатолiй Дiмаров у вiдкритому листi до Лiни Костенко схиляє
голову перед ïï мужнiстю вiдверто пiдтримувати на фарисейських зiбраннях
своïх однодумцiв
Ї за кiлька хвилин в'язнiв, i коли iншi сидiли, як зайцi, й могли аплодувати
тiльки в кишенях, вона виходила на трибуну й пiд несамовитий тупiт нiг
недоброзичливцiв на повен голос захищала своïх друзiв
Ї лицарiв Правди й Добра.
Не зламали принципову й непiдкупну поетесу нi тi, що вимагали вилучити той чи
iнший вiрш, переробити той чи той рядок, нi тi, що спочатку гальмували, а потiм
зовсiм заборонили, розсипали друкарський набiр книжки "Зоряний iнтеграл".
Переслiдування прогресивних митцiв чиновники виправдовували демагогiчними заявами
про власну вiдданiсть "комунiстичним iдеалам" та "своєму народу", на що отримали
вiд Лiни Костенку вбивчу вiдповiдь:
Номенклатурнi дурнi, бюрократи,
Пласкi мурмила в квадратурi рам!
Ваш iнтелект не зважить на карати,
А щонайменше просто на сто грам.
1972 року Украïною прокотилася лавина арештiв. Що не день скупчувалися над
вiльнолюбною смiливицею грiзнi хмари. Арешту можна було сподiватися щохвилини...
Лiну Костенко врятувала ïï популярнiсть, уже цiлком сформований i
беззаперечний авторитет. Їï вже знали i любили, арешт мiг викликати хвилю
протесту як в Украïнi, так i поза ïï межами.
Протестуючи проти цензурних втручань у творчий процес, поетеса двiчi оголошувала
голодування. Протягом рокiв доводилося жити у важкiй матерiальнiй скрутi: не могла
влаштуватися на роботу, гонорарiв не отримувала, бо книжки не друкувалися,
залишалися копiйки на харчування. А з-пiд пера по-прометеïвськи
налаштованоï украïнськоï спартанки виходить "Ода ворогам".

Справжнiй переполох серед чиновникiв вiд лiтератури викликав рукопис iсторичного
роману "Маруся Чурай". Довгих шiсть рокiв вiн поневiрявся по видавництвах, а його
авторку звинувачували в численних "Грiхах". Та роман дуже швидко здобув всенародну
любов. Кожне його видання моментально розкуповувалось, його переписували, вивчали
напам'ять.
Лiтературознавець В. Брюховецький розповiдає про враження, яке справив цей твiр на
вiдомого вченого-ботанiка та прекрасного поета Михайла Доленга:
"...Михайло Васильович сидiв бiля порожнього столика i задумано палив.

Ї Ви вже прочитали "Марусю Чурай"?
Ї запитав вiн вiдразу.
Ї Прочитав!
Ї Тепер не страшно й помирати,
Ї сказав вiсiмдесятичотирьохлiтнiй поет.
Ї Прилучився до вiчностi. Я стiльки рокiв чекав на твiр в сучаснiй
украïнськiй лiтературi, про який напевне мiг би сказати, що це стане
класикою".
Заради таких слiв варто жити, творити, перемагати. Все бiльше шанувальникiв
поетичного слова Лiни Костенко схиляються до думки, що воно є обраним, символiчним
i пророчим.
1990 року в США вiдбувся всесвiтнiй конгрес "Лiна Костенко
Ї поет i мислитель"; iсторичний роман "Маруся Чурай" вiдзначено Шевченкiвською
премiєю (1987); непокiрна, вiльнолюбна муза поетеси здобула кiлька закордонних
лiтературних премiй, зокрема й премiю Франческо Петрарки.
Потужна духовна сила Лiни Костенко множиться, мiцнiє, оволодiває думками й
наснажує дiï тих, хто прагне поступу, гiдного життя.


Загрузка...



Схожі твори: