Головна Головна -> Твори -> КОСИНКА ГРИГОРIЙ БІОГРАФІЯ

КОСИНКА ГРИГОРIЙ БІОГРАФІЯ



(1899
Ї 1934)
Справжнє прiзвище
Ї Стрiлець. Народився в с. Щербанiвка Обухiвського району Киïвськоï
областi в родинi бiдних селян, 3 14 рокiв переïхав жити до Києва. Рано почав
працювати: чистильником взуття, канцеляристом. Закiнчив вечiрнi гiмназiйнi курси.
Брав участь у громадянськiй вiйнi. Протягом 1919-1922рр. навчався в
Киïвському iнститутi народноï освiти. Був членом лiтературного
угруповання “Ланка”-МАРС. Був репресований i розстрiляний.
Прозаïк. Автор новел та оповiдань, написаних в iмпресiонiстичнiй манерi
(увiйшли у збiрку “На золотих богiв”). Тема багатьох творiв
Ї показ ситуацiï, що склалася в Украïнi пiсля перемоги бiльшовикiв,
драми людей, якi повiрили новiй владi, а потiм розчарувалися в нiй.

Вiдлуння громадянськоï вiйни в новелах Григорiя Косинки
Iм’я Григорiя Косинки належить до iмен митцiв так званого “розстрiляного
вiдродження”, чий талант розквiтнув у 20-х роках XX столiття, але йому не довелося
розвиватися, оскiльки вiн був придушений радянською тоталiтарною системою. Г.
Косинку було заарештовано й розстрiляно як “ворога народу” у 1934 роцi. Не стало
одного, без перебiльшення, з найкращих новелiстiв свого часу. Саме його Василь
Стефаник назвав “своïм сином з Дiвич-гори”, саме вiн був гiдним продовжувачем
традицiй класичноï украïнськоï лiтератури, якi зумiв вдало поєднати
з модерними спрямуваннями.
Новела “В житах”
Ї другий твiр Григорiя Косинки, один iз його найулюбленiших. Саме його автор
найчастiше читав перед слухачами. Це пройнятий оптимiзмом, вихоплений iз життя
епiзод, свiтлий промiнь серед похмуроï дiйсностi. Корнiй
Ї дезертир, що переховується вже другий рiк. Серед природи, де вiн знаходить
короткий вiдпочинок, немає горя i кровi. Дезертир прислухається до “пiснi поля”,
спостерiгає за рiзнобарв’ям степу, розмовляє iз сонцем. Важке iснування, сповнене
небезпек наче десь далеко, нiщо не вiщує лиха. I тiльки душа в якомусь чеканнi, в
передчуттi перемiн. Кульмiнацiя твору
Ї зустрiч героя iз “загубленою в житах своєю долею”, коханою Уляною. Це реальне
життя нагадує про себе. Але Корнiй “п’яний сьогоднi в житах”, вiн ловить коротку
мить радостi, ловить мить життя, яке, можливо, завтра обiрветься. Думаю, що iдея
новели
Ї пошук життєвоï гармонiï, до якоï кожен прагне по-своєму.

Мстив громадянськоï вiйни звучить i в оповiданнi “Фавст”. Украïнський
народ одержимо, як Фауст iз трагедiï Й. В. Гете, шукав життєвоï iстини
на кривавих шляхах революцiï. Європейський Фауст, як вiдомо, не знайшов
тiєï iстини, але залишив людям спрагу шукань. Таким постає в новелi “Фавст з
Подiлля”
Ї Прокiп Конюшина, шукання iстини якого закiнчується божевiллям i смертю в
бiльшовицьких застiнках.
На мою думку, у творi порушено двi важливi проблеми. Перша
Ї це “муравйовщина”
Ї одна з найбiльш кривавих сторiнок в iсторiï Украïни. Програми, що
впроваджувалися радянською владою, дуже дорого коштували украïнському
народовi. “Бiльшовицька полiтика
Ї це тюрма для людей”,
Ї до такого висновку повинен дiйти читач новели.
Друга проблема виражена в згаданому в новелi рядку: “Слiпе село лютує, а
Украïна кров’ю харка”. Дiйсно, люди часто були “слiпими”, бо не бачили чiтких
орiєнтирiв, ставали до боротьби стихiйно, що призводило до трагiчних наслiдкiв.
Фiнал твору символiчний: герой гине в бiльшовицькiй в’язницi, так само вмирає
нацiя, потрапивши в “пастку” поневолювачiв.
Тривалий час твори Григорiя Косинки вважалися “ворожими”, оскiльки кидали вiдвертi
звинувачення радянськiй системi, утверджували право людини бути Особистiстю, а
народу
Ї незалежним.


Загрузка...



Схожі твори: