Головна Головна -> Твори -> КОРОЛIВ-СТАРИЙ ВАСИЛЬ БІОГРАФІЯ

КОРОЛIВ-СТАРИЙ ВАСИЛЬ БІОГРАФІЯ



(1879-1943)
Народився в с Ладанi Прилуцького повiту на Полтавщинi. Навчався в Полтавськiй
духовнiй семiнарiï, згодом
Ї у Харкiвському ветеринарному iнститутi. Деякий час працював ветеринарним
лiкарем. У1917 роцi був заарештований царським урядом. Невдовзi почав займатися
журналiстською дiяльнiстю, був редактором журналу “Книгар” (Киïв). У1919 роцi
емiгрував до Чехо-Словаччини. Працював викладачем Украïнськоï
сiльськогосподарськоï академiï. За кордоном почав займатися лiтературною
дiяльнiстю. Найвiдомiшi з лiтературних творiв; роман “Чмелик”, збiрка казок
“Нечиста сила”, п’єса-казка “Русалка-жаба”.
“Хуха-Моховинка” Василя Королiв-Старого
Хуха-Моховинка була лiсовою, боровинкою Хухою. У старому бору спонвiку жив увесь
ïï рiд. Вона була наймолодшою серед Хух. Пухнаста, як мох, тiльце врите
довгою вовничкою, тiльки мордочка, як садова квiточка, та лапки, рожевi зiсподу,
були голенькi. Колiр вовнички мiнявся вiд того, бiля чого вона з’являлася.
Моховинку дуже любили в родинi, i не тiльки за те, що наймолодша, а й за те, що
була добра, лагiдна, слухняна i роботяща.
Моховинка сама зробила собi хатинку мiж корiнням великоï сосни: позатуляла
всi дiрки та щiлини сосновими галузками i м’яким зеленим мохом.
Але недовго судилося Моховинцi насолоджуватися хатнiм теплом. Старий дiд, який
прийшов рубати сосну, знищив ïï хатинку. Все було понiвечено i
розкидано. Занепокоєнi тим, що не по закону рубають лiс, Хухи привели лiсника. I
серед них
Ї Моховинка. Не про себе вона дбала, хоча так постраждала, а за весь свiй рiд на
землi!
Багато хто з Хух звав ïï до себе, але Моховинка добре знала звичаï,
за якими Хухи повиннi мати окремi хатинки.
Не знайшовши хатинки в лiсi (все було позаймане Хухами), знесилена, перемерзла,
вона з’явилась у теплiй хатi, серед кiз, якi спiвчутливо вислухали бiдолаху i
запросили лишитися та оселитися. Пройшов час, i у Хухи з’явилися новi друзi

Ї хлопчик та дiвчинка, якi весело бавилися з затiйницею. Маючи добре серце,
Моховинка виручила з бiди козу Лиску, за що дiти бiли ïй дуже вдячнi:
приносили все, що ïм давали смачного.
Дуже сумувала Хуха за своєю родиною. I тiльки нещасний випадок (знову з-за старого
дiда, який поранив ïй лапку) допомiг ïй опинитися серед лiсу.

Як зрадiли всi Хухи ïï появi! Дружнi, вони разом вибудували нову хатку.
Все було добре у Хухи.
Раптом сталося так, що Хуха-Моховинка вiч-на-вiч зустрiлася з дiдом. Але тепер вiн
безпомiчний, знесилений. Добре серце Хухи не пам’ятало зла, i вона поспiшає на
допомогу. Побачивши ту, що покалiчив, старий приготувався для помсти, а одержав
порятунок.
Не захотiла Моховинка, щоб ïï було вiддячено, бо Хухи роблять добро з
повинностi. Про одне попросила
Ї розповiсти людям, що Хухи добрi й не пам’ятають зла.
Ця казка несе непереможну силу добра, вiрностi, любовi. Читаючи про Хуху, я
згадував i Карлсона, який з задоволенням бавився з Малюком, i роботящу Попелюшку,
i Герду, що змогла перенести всi страждання на шляху до зустрiчi з
Каєм.


Загрузка...



Схожі твори: