Головна Головна -> Твори -> I ти, найкраща жiнко, героïчна, прекрасна Ольго! Життя i доля Ольги Кобилянськоï

I ти, найкраща жiнко, героïчна, прекрасна Ольго! Життя i доля Ольги Кобилянськоï



Ольга Юлiанiвна Кобилянська народилася на пiвднi Буковини, в сiм’ï дрiбного
урядовця. Батько
Ї Юлiан Якович
Ї був доброю людиною, заступався за селян. Мати
Ї Марiя Вернер
Ї займалася вихованням дiтей, наповнювала дiм ласкою i турботою. Невеликих статкiв
сiм’ï вистачало лише на те, щоб забезпечити родину найнеобхiднiшим. Учитися
могли тiльки сини, про освiту доньок годi було й думати. Ольга, яка закiнчила
тiльки чотири класи, все життя вiдчувала брак систематичноï освiти i вчилася
самотужки, багато читала, знайомилася iз видатними творами свiтовоï
лiтератури.
Офiцiйною мовою на Буковинi була нiмецька, але батько, рiд якого походив з
Надднiпрянщинi, назавжди зберiг любов до рiдного слова i передав ïï
своïм дiтям.
Шукаючи вiдповiдей на багато хвилюючих питань, Ольга звертається до
художньоï лiтератури, до книг на природничi i фiлософськi теми. Вона
намагається будь-що вирватися з мiщанського оточення маленького мiстечка,
вiдмежуватися вiд провiнцiйностi у думках i поглядах. ïï цiкавить
жiночий рух, хвилюють соцiальнi змiни у суспiльствi. Письменниця часто бувала в
гуцульських селах, дружила з селянами, спiвчувала жiнкам, якi несли на своïх
плечах подвiйний тягар, i намагалася хоч якось полегшити ïхню долю. Разом iз
М. Матковською вона в Чернiвцях органiзувала “Товариство руських женщин на
Буковинi”, де дiвчатка з простих сiмей вчилися шити, читати, писати, вивчали
шкiльнi предмети. Та з часом письменниця розумiє, що ïï боротьба за
рiвнiсть мiж чоловiками i жiнками повинна розгортатися на iншому рiвнi, i Ольга
Кобилянська пише низку творiв, у центрi яких
Ї непростi жiночi долi. Цi твори не залишилися непомiченими. Та найбiльше
письменниця цiнувала думку Лесi Украïнки, яка заступалася за неï перед
критиками, що звинувачували Кобилянську у шовiнiзмi, дорiкали “Нiмеччиною”,
називали чужою, екзотичною квiткою.
У 40 рокiв Ольга Кобилянська дуже захворiла. ïï частково паралiзувало, i
хоча потiм вона дещо поправила своє здоров’я на нiмецьких i чеських курортах, та
хвороба так i не вiдпустила ïï. Життя ускладнювалося тим, що коштiв на
лiкування не вистачало, батьки померли, а дiм був переповнений людьми. В Ольги
оселилася овдовiла старша сестра з донькою i одинокий брат, жили чужi дiвчата. Усi
вiд письменницi чекали на новi твори, але у листi до поетеси Христi
Алчевськоï Ольга зiзнавалася, що в неï нема у життi спокою i тишi, а
тому “поет в менi зложив крила i поволi завмирає. Через те i я мовчу. Ви знаєте,
моє життя нiколи не було веселим, але тепер воно доходить до кульмiнацiйного
пункту…”
У роки Першоï свiтовоï вiйни, коли Украïна стала ареною боротьби
iмперiй за панування, Ольга Кобилянська пережила двi чи не найстрашнiшi своï
зими, коли часто-густо не мала шматка хлiба i не знала, як його здобути. Iнодi до
неï доходили посилки вiд Христi Алчевськоï, яка намагалася хоч чимось
допомогти подрузi.
Здоров’я Кобилянськоï з кожним роком дедалi погiршується. Та бiльше, нiж
слабкiсть, ïï пригнiчують якiсь незрозумiлi чутки навколо ïï
iменi. Рiзнi полiтичнi партiï, лiтературнi угруповання намагаються залучити
ïï до своïх лав. Але письменниця дає гiдну вiдсiч тим, хто
спекулює ïï iм’ям.
Похилий вiк, важка хвороба, що прикувала Ольгу Кобилянську до лiжка, не дали
ïй змоги евакуюватися кудись подалi, коли фашисти захопили ïï
рiдний край. У 1942 роцi на 79-му роцi письменницi не стало.
У багатьох творах Ольги Кобилянськоï головнi героïнi протистоять
обставинам, борються i перемагають. Такою ж була i вона
Ї одна з найталановитiших письменниць Украïни.


Загрузка...



Схожі твори: