Головна Головна -> Твори -> КОБИЛЯНСЬКА ОЛЬГА

КОБИЛЯНСЬКА ОЛЬГА



(1863-1942)
Народилася в м. Гура
Ї Гумора Кiмполунгського повiту на пiвднi Буковини. Навчалася у початковiй школi у
м. Кiмполунзi, Aрунтовнi знання отримала самотужки. З 1891 року переïздить до
Чернiвцiв. Останнi десятирiччя життя жила у великих злиднях, через хворобу не мала
змоги виходити з дому.
Письменниця, перекладач. Проза Кобилянськоï рiзножанрова: оповiдання, новели,
повiстi, щоденник. Найвiдомiшi твори: “Людина”, “Царiвна”, “Земля”, “Меланхолiйний
вальс”, “У недiлю рано зiлля копала…”.
Тематика прози Кобилянськоï охоплює всi сфери суспiльного буття: тема життя
села, соцiальних зрушень, зокрема згубний вплив вiйни на психiку людини, тема
емансипацiï, митця i мистецтва та ïх ролi у суспiльствi тощо.

Образ землi в однойменнiй повiстi Ольги Кобилянськоï
Добра книга
Ї як мудра людина. Трапиться в життi несподiвано, а коли настає час розлучатися,
то душу огортає жаль. Ще одна коротка мить
Ї i вiдiйде, i забере з собою любу тобi розмову, i понесе геть веселi й сумнi
оповiдi, але ще довго стоятимуть в уявi образи й постатi лiтературних персонажiв,
ïхнi смутки й радощi.
Кожна талановита книжка залишає в серцi глибокi слiди. Можна впевнено сказати, що
до таких лiтературних творiв належить i повiсть Ольги Кобилянськоï “Земля”.
Багато в нiй горя, розчарувань, несправджених надiй…
Цей твiр
Ї вершина творчостi Ольги Кобилянськоï. Михайло Коцюбинський напише авторцi:
“Я просто зачарований Вашою повiстю
Ї все: i природа, i люди, i психологiя ïх
Ї все це робить таке сильне враження, все це виявляє таку свiжiсть i силу таланту,
що од серця дякуючи Вам за пережитi емоцiï, я радiв за нашу лiтературу…”.

Iнтерес до повiстi, очевидно, не зникає тому, що в нiй переплелися мотиви
суспiльнi й особистi, вiчнi проблеми любовi й страждання, добра i зла. Письменниця
вiдобразила життя найчисленнiшоï верстви украïнського населення

Ї селянства.
Змальовуючи село, Ольга Кобилянська зосередила свою увагу не на соцiальних
проблемах, а на морально-етичних. Сталася родинна трагедiя: брат убив брата. За
землю. Жахливий випадок вражає, змушує кожного замислитись над причинами
трагедiï, помiркувати над сутнiстю людини, задуматися, яким було i є
ставлення украïнцiв до землi
Ї головного образу повiстi Ольги Кобилянськоï. Земля в життi кожного мешканця
села вiдiграє величезну роль. Вона живе в ïхнiх думках, мрiях, натруджених
руках, у добрих i злих почуттях.
Земля
Ї це не лише власнiсть, а й чудовi краєвиди, що радують серце, i радiсть господаря

Ї творця земних плодiв, i сила людська, i впевненiсть у завтрашньому днi.
Згадаймо, яке мiсце посiдала земля в життi лише одного персонажа твору

Ї Iвонiки Федорчука. Його любов до землi
Ї риса спадкова. Заради неï вiн працював самовiддано, жертовно.
Недоïдав, недосипав, кожен грiш переводив у землю. Робив це не заради себе, а
дбаючи про своïх нащадкiв
Ї майбутнiх господарiв землi. При цьому Iвонiка пам’ятав, що найвища цiннiсть у
життi
Ї все-таки людина. Вiн готовий продати найкращих своïх бикiв, не боïться
втратити набуткiв, тiльки б урятувати з вiйська сина Михайла. На слова Докiï
Чоп’як: “Того вже не робiть, шкода велика!” Iвонiка вiдповiдає: “Чому?.. Я би се
радо зробив, коби лиш знав, що Михайло лишиться менi дома. Як будемо жити й будемо
здоровi, постараємося собi другi. Коби я ïх лиш при собi мав, тi молодi руки,
а решта
Ї то все байка. Але руки, Докiйко, руки
Ї то все наше багатство, то наше добро, то наша скорбота!” Цi слова вартi того,
щоб ïх залишити в своєму серцi. Ось якi орiєнтири дає нам письменниця.

Сьогоднi в Украïнi нелегка пора суспiльних перетворень. Свiдомiсть людей
знову звикає до слiв “власник”, “моє”. Земля, колись вiдiбрана в людей, нiчия,
колгоспна, потроху повертається до селянина. Вона жадає працьовитих рук, чесних,
мудрих i дбайливих господарiв. Земля прагне людськоï доброти, бо тiльки з
неï проростає зерно, зацвiтає сад, знаходить щастя стомлена душа. Власнiсть

Ї рiч зваблива, але найбiльше багатство не варте нiчого, якщо воно замiшане на
чиємусь горi.


Загрузка...



Схожі твори: