Головна Головна -> Твори -> КИСЕЛЬОВ ЛЕОНIД БІОГРАФІЯ

КИСЕЛЬОВ ЛЕОНIД БІОГРАФІЯ



(1946-1968)
Народився в м. Києвi в родинi росiйського письменника Володимира Кисельова.
Навчався на факультетi iноземних мов Киïвського унiверситету iм. Т. Г.
Шевченка. Мав невилiковну хворобу кровi, що передчасно обiрвала його життя.

Поет, прозаïк. Писав вiршi росiйською мовою i тiльки в останнiй рiк життя
почав писати й украïнською (украïнську мову i культуру знав i любив з
дитинства, в родинi панував справжнiй культ Шевченка).
Друкувався в журналах “Новий мир” та “Радуга”, Украïнська поезiя Кисельова
побачила свiт у журналах “Днiпро”, “Ранок”, “Вiтчизна”, газетi “Лiтературна
Украïна”. Збiрки письменника з’явилися тiльки пiсля його смертi: “Стихи.
Вiршi”. (1970), “Последняя песня. Остання пiсня” (1979), “Тiльки двiчi живемо.
Вiршi, проза, спогади про поета” (1991).
Гуманiстичний пафос, патрiотичне звучання поезiй Леонiда Кисельова

Творча зiрка Леонiда Кисельова зiйшла на небосхил украïнськоï
поезiï за зiркою Василя Симоненка, щоб з такою ж силою понести людям живе
слово Поета iз Божоï ласки. Це слово вражає проникливим лiризмом i палким
патрiотизмом, поетичною фiлософiєю державотворення i своєю рятувальною суттю.

Леонiд Киселiв був поетом двох мов, бо першi його вiршi, вiдверто-смiливi й
знаковi, написанi росiйською. Але вони несли потужний заряд украïнськостi
речника нацiонально-державницькоï iдеï, символа свого часу: “… всё на
свете
Ї только песня // На украинском языке”. Вiд цього щирого вiдкриття

Ї зiзнання пройде час до осягнення сутi:
Доки буде жити Украïна
В теплiм хлiбi, в барвних снах дiтей,
Ї
Йтиме бiлим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Ї
Ї
Ї…………………………
Тiльки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
(“Катерина”)
Яка глибинна думка криється у цьому узагальненнi: уберегти сутнє нацiï, щоби
своïм гожим нащаддям пiдмогти Украïнi-матерi, аби жити ïй, не
пережити! Митець справжнiй, небуденний, Л. Кисельов йшов творчим шляхом, осяяним
сонцем Шевченка. Вважаючи Кобзаря серцем i мудрiстю нацiï, вiн сприйняв вiд
свого великого вчителя життя i поезiï основний заповiт
Ї пiдтверджувати власним життям виболенi строфи. Тому так вражають нас
поезiï, сповненi чистотою думання, вiдвертiстю про головне i тихою юначою
мудрiстю:
Пам’ятайте серцем: наша мова
Ї пiсня,
I в словах
Ї любов.
Кожен вiрш його цiльноï й свiтлоï поезiï
Ї про найголовнiше, про найсуттєвiше:
Треба Вкраïни. Надiй i суму
Селянських хат i курних шляхiв.
Треба землi, де завжди пульсує
Шевченкове серце, Шевченкiв гнiв.
Громадянська лiрика Леонiда Кисельова вражає своєю силою, яку вiн черпав iз
споконвiчного патрiотизму украïнськоï нацiï. I в цьому

Ї пафос тiєï iстини, що вимагає найвищоï сплати за себе

Ї цiною життя. Двадцять два роки судилося прожити киïвському поетовi-лицарю,
украïнському Майстровi слова з пiснею у душi. Цю пiсню, виплекану пiд серцем,
вiн присвятив своïй Украïни, вклавши у спiвучi слова i любов, i тривогу,
i бiль, i сподiвання, i пересторогу нових випробувань украïнства на життєву
мудрiсть. Вже тодi, у далекi шiстдесятi, поетовi прозоро бачилися переможнi
повстання державноï Украïни:
Iсторiя не є ракетний жах,
Вона мов шлях вiд чужини до хати.
I щастя буде. Тiльки ви не дайте,
Не дайте, щоб впилася вiд ножа.


Загрузка...



Схожі твори: