Головна Головна -> Твори -> Народнi обряди в повiстi Г. Квiтки-Основ’яненка “Маруся”

Народнi обряди в повiстi Г. Квiтки-Основ’яненка “Маруся”



У лiтературному життi Харкiвщини, а вiдтак i всiєï Украïни, особливе
мiсце посiдає творчiсть Григорiя Квiтки-Основ’яненка. Органiзатор видання перших
журналiв i альманахiв в Украïнi, видавець першоï збiрки украïнських
прислiв’ïв та приказок, Г. Квiтка-Основ’яненко
Ї зачинатель i перший класик прози новоï украïнськоï лiтератури.

Iсторична заслуга Григорiя Федоровича Квiтки-Основ’яненка в тому, що вiн у
своïх творах прагнув правдиво вiдображувати життя та побут селян, яскраво й
точно описав народнi звичаï i обряди. Письменник поставив у центрi своïх
повiстей образи трудiвникiв-селян.
Уперше в украïнськiй прозi, хоч i трохи сентиментально, а iнодi й з гумором,
письменник вивiв простих людей з народу, показавши ïх найкращi риси: розум,
чеснiсть, почуття власноï гiдностi.
Особливу увагу письменника привертала доля жiнки-селянки, яка, крiм соцiального й
нацiонального, зазнавала ще йГригорiй Федорович Квiтка-Основ’яненко
Ї фундатор новоï украïнськоï прози
Ї прагнув правдиво вiдображати дiйснiсть, прагнув народностi у своïх творах,
нацiональноï самобутностi. Його заслужено називають знавцем народних
звичаïв та обрядiв, якi письменник яскраво та правдиво описав у своïх
творах.
Сентиментальнi i зворушливi життєвi iсторiï, якi стали основою повiстей i
п’єс митця, поєднуються з реальним зображенням побуту, звичаïв, обрядiв
украïнського села (сватання, весiлля, похорону). Своïх героïв Г.
Квiтка-Основ’яненко шукав серед простих людей, а широке використання побутового
матерiалу надавало творам нацiонального колориту. Мабуть, тому i назвав В.
Бєлiнський головним героєм п’єс митця Украïну з ïï поетичною
природою та, звичаями.
Повiсть “Маруся” Г. Квiтки-Основ’яненка
Ї це iсторiя iдеалiстичного кохання простих людей, якi зумiли подолати труднощi
на своєму шляху, але трагiчна смерть Марусi, а згодом i Василя, перекреслила
ïхнi долi. Оскiльки в повiстi йдеться про кохання i смерть, то й обряди, якi
детально описав письменник,
Ї це обряди сватання, весiлля, похорону.
Повiсть “Маруся” вражає етнографiчно-точним описом народних звичаïв, побуту
селян. Це насамперед стосується весiлля, на якому познайомилися Маруся й Василь.
I дружки, i бояри, i старости, котрi дiють на сторiнках повiстi,

Ї це образи, якi автор взяв iз реального життя. А мова ïх пересипана
народнопоетичними висловами: приказками, прислiв’ями, порiвняннями: “Василечку,
голубчику, соколику мiй! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобi зроду
не скажу, щоб ти не посмiявся надо мною…” Так говорила Маруся до Василя, а той
вiдповiдав: “Марусенько, моя лебiдочко, зiрочко моя, рибочко, перепiлочко!” Цi
щирi слова закоханих зворушують читача, вiд них теплiшає на душi. Письменник
звертає нашу увагу на те, що простi люди здатнi на високi почуття.

Сватання Марусi й Василя
Ї ще один iз обрядiв, який детально вiдтворює цю украïнську традицiю
напередоднi весiлля: перед дверима тричi стукнуло по три рази, господарi запалили
свiчку, на стiл поставили хлiб. А тодi проговорив Наум традицiйнi слова: “Коли
добрi люди та з добрим словом, то просимо до господи”. Обряд сватання витриманий
письменником у дусi народнопоетичноï творчостi вiдповiдно до традицiï.

Не можуть залишити байдужими читача плачi-голосiння батькiв за дочкою, яка вмирає.
Розчулений читач нiколи не зможе забути iсторiю кохання Марусi й Василя.

Отже, Г. Квiтка-Основ’яненко зумiв правдиво й реально вiдтворити побут,
традицiï i звичаï простих людей, показати, що й вони здатнi на глибокi й
сильнi почуття.родинного гноблення. Зображуючи селянських дiвчат,
Г. Квiтка-Основ’яненко до найбiльш типових ïх рис вiдносить скромнiсть,
працьовитiсть, простоту, нiжнiсть, щирiсть.
Протиставлення багатих i бiдних, селян i помiщикiв зображується переважно в
моральному планi. Письменник закликав дворянство служити своєму народовi, гуманно
поводитися з ним.
У повiстi Г. Квiтки-Основ’яненка “Маруся” зображено простих, благородних,
душевних людей iз народу, працьовитих, покiрних i богобоязливих. Повiсть “Маруся”
є i пiдтвердженням того, як письменник досконало знав народнi звичаï i
обряди: детально описано в повiстi сватання, весiлля, похорон, пересипана
прислiв’ями та приказками жива народна мова.
Але якщо повiсть “Маруся”
Ї це зворушлива iсторiя нещасливого кохання з трагiчним фiналом, то повiсть
“Козир-дiвка” розповiдає про людину, яка бореться за своє кохання i щастя. Це
Ївга
Ї взiрець для всiх, хто вiддає свою долю слiпому випадку.
Є в творчому доробку першого украïнського прозаïка й сатиричнi повiстi
та оповiдання, наприклад, “Конотопська вiдьма”, “Солдацький патрет”, “Пiдбрехач”,
у яких змальовано реалiстичнi картини селянського життя.
Сила творiв Г. Квiтки-Основ’яненка
Ї в критицi (iнодi й гострiй), у показi вад та недолiкiв iснуючого суспiльства,
однак заклик до виправлення моральних неподобств самими дворянами робить його
твори сентиментальними, iнодi зближує ïх iз бурлескною лiтературою. Для прози
письменника були характернi просвiтницько-гуманiстичнi iдеï.

Для нас твори Григорiя Квiтки-Основ’яненка
Ї це спадщина наших предкiв, це правдивi картини народного життя, i за це ми
вдячнi письменниковi.


Загрузка...



Схожі твори: