Головна Головна -> Твори -> КВIТКА-ОСНОВ’ЯНЄНКО ГРИГОРIЙ БІОГРАФІЯ

КВIТКА-ОСНОВ’ЯНЄНКО ГРИГОРIЙ БІОГРАФІЯ



(1778- 1843)
Народився в с. Основа пiд Харковом в родинi вiдомого помiщика. Виховувався вдома,
тому великоï освiти не здобув, але в дорослому вiцi, беручи участь у
громадському й культурному життi Харкова, багато займався самоосвiтою i став
досить освiченою людиною свого часу. Був на вiйськовiй i цивiльнiй службi, був
послушником у монастирi, але нiде довго не затримувався. Зате iз захопленням
пiдтримував заходи iз заснування унiверситету, середнiх шкiл, органiзацiï
театру тощо. Обiймав рiзнi виборнi посади: повiтового предводителя дворянства,
суддi, голови харкiвськоï палати карного суду. Усе своє життя прожив у
Харковi.
Прозаïк /драматург. Залишив спадщину росiйською й украïнською мовами.
Дав першi в новiй украïнськiй лiтературi зразки художньоï прози: повiстi
й оповiдання “Салдацький патрет”, “От тобi й скарб”, “Маруся”, “Конотопська
вiдьма”, “Сердешна Оксана”, “Козир-дiвка” тощо. Визначними є також п’єси Квiтки
“Шельменко-денщик” та “Сватання на Гончарiвцi”.
Поєднання реального i фантастичного
в повiстi Григорiя Квiтки-Основ’яненка “Конотопська вiдьма”
Повiсть “Конотопська вiдьма” Квiтка написав на основi народних вiрувань у вiдьом,
чортiв i упирiв. Казкова, на перший погляд, основа повiстi насправдi Aрунтується
на реальних фактах. Надсилаючи рукопис П. Плетньову, Квiтка писав, що “все це
засновано на розповiдях старожилiв” та що навiть топлення уявних вiдьом нещодавно
вiдновила помiщиця сусiдньоï губернiï.
Детально описав письменник дуже поширений в Украïнi обряд покарання вiдьом:
“тут скрутили ïй вiрьовками руки i ноги гарненько, та вiрьовки i попродiвали
у петлi, що на полях, та, пiдсунувши ïï вiрьовками угору, як плюснули
разом у воду… Та, як каменюка, пiшла на дно, аж бульбашки забулькотiли!”

А ось нарештi вiдьму було знайдено. Нею виявилась Явдоха Зубиха, про яку казали,
“що вона як удень, то i стара, а як сонце заходить, так вона i молодiє, а у саму
глуху пiвнiч стане молоденькою дiвчинкою, а там i стане старитися, до сонця вп’ять
стане стара, як була учора”. А ще вона вночi ходить по селу i доïть усяку
живнiсть, а по болотах жаб, ящiрок та гадюк. Отже, “нав’язали на Зубиху камiння
пудiв з двадцять, а вона все не тоне”.
Г. Ф. Квiтка-Основ’яненко вдало поєднав у цьому творi реальнiсть i казковiсть,
iронiю та гумор. Це оповiдання про реальнi подiï i про свiт народноï
фантастики.


Загрузка...



Схожі твори: