Головна Головна -> Твори -> Образ копача Бонавентури в п’єсi Iвана Карпенка-Карого “Сто тисяч”

Образ копача Бонавентури в п’єсi Iвана Карпенка-Карого “Сто тисяч”



У п’єсi I. Карпенка-Карого “Сто тисяч” виведенi два основних образи. Перший

Ї це ненажерливий сiльський глитай Герасим Калитка, що увiбрав у себе найгiршi
риси вдачi: грубiсть, жадобу, скнарiсть, гонитву за наживою. У цьому образi автор
показав тих, хто iз соцiальних низiв видерся на виший щабель i на чужiм нещастi
влаштував свiй добробут.
Другий
Ї це копач Бонавентура, який щодалi бiльше опускається на соцiальне дно.
Бонавентура не може пристосуватися до нових умов. Та вiн, мабуть, i не збирається
цього робити. Вiн живе у якомусь своєму свiтi, незрозумiлому для iнших. Живе
своïми мрiями, його зовсiм не бентежить те становище, в якому вiн опинився.
Не дає йому спокою тiльки один предмет
Ї Боковенька. Бонавентурi здається, що саме там за одному йому зрозумiлими
прикметами вiн вiдшукає скарб. А викопанi грошi вiн мрiє витратити не на побутовi
потреби, а на мандрiвку до Парижа. Вiн навiть вмiє “балакати” по-французьки.

Бонавентурi докоряють, що вiн тридцять лiт шукає грошей, але й досi нiчогiсiнько
не знайшов, але копач велике значення надає тим речам, якi вiн все-таки викопав:
окам’янiлому дереву, ступцi мiднiй, сковородi. Вiн усiх переконує, що цi предмети
важливi для науки. Копач навiть одiслав ïх одному професоровi, що кургани
розкопує.
Копач
Ї дуже щедра людина. Бажаним скарбом вiн подiлився б з усiма, хто б його попросив.
Тiльки чесним шляхом мрiє розбагатiти Бонавентура, а про нечесний прибуток вiн
говорить: “Я, слава богу, вiк прожив, а й трiски чужоï не взяв”.

Крiм того, що Бонавентура багатий своєю мрiєю, вiн багатий на всякi жарти, дотепи
та прислiв’я. З повагою ставиться Бонавентура до науки: “Без науки, без струменту,
без опиту, куди не повернися, нiчого не зробиш”. Закликає вiн i iнших не йти проти
науки. Знає також копач напам’ять всi вiршi Шевченка, цитує “Енеïду”
Котляревського.
У господарських справах Бонавентура був дуже неосвiчений i непрактичний. Хоч вiн,
осмислюючи свiй досвiд, i казав: “Тiлько гляну, зараз бачу”,
Ї проте давав такому хазяïну, як Калитка, зовсiм не хазяйськi поради: завести
садок, ставок, пасiку. На що Калитка одказував йому: “Ви все на витребеньках!” Та
попри всi своï “витребеньки”, Бонавентура дуже простий у побутi. Коли зайшла
мова про вiдпочинок, вiн попросився в клуню. “Я не люблю, знаєте, там всяких
нiжностей: перин, подушок. Є сама
Ї добре, а нема
Ї кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув
Ї мало журився, проснувся, встав
Ї встрепенувся, шапку насунув та й далi посунув”…
У образi копача Бонавентури автор п’єси показав низи тогочасного соцiального ладу,
що складалися з обiднiлих вкрай селян i розорених помiщикiв, якi не могли
пристосуватися до iснуючих умов.


Загрузка...



Схожі твори: