Головна Головна -> Твори -> Проблема бездуховностi людини, заслiпленоï прагненням до наживи

Проблема бездуховностi людини, заслiпленоï прагненням до наживи



(комедiя I. Карпенка-Карого “Сто тисяч”)
Жадоба до матерiального збагачення завжди призводила до духовного зубожiння. Цю
аксiому доводили i Бальзак, i Мольер, i багато iнших майстрiв художнього слова. Не
лишився осторонь i украïнський драматург Iван Карпенко-Карий. У комедiï
“Сто тисяч” вiн зобразив характери, якi у погонi за грошима забули про основи
основ людського буття
Ї моральнi принципи. Таких героïв у п’єсi двоє: Герасим Калитка i кум його
Савка. Проте, попри спiльну в життi мету
Ї здобуття грошей,
Ї якими рiзними є цi персонажi! У першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з
них
Ї рiзнi. Першою i центральною фiгурою п’єси є багатiй Герасим Калитка. Вiн не
знаходить собi мiсця, прагнучи розширити своï земельнi володiння: “Тут
недоïдаєш, день при днi працюєш, жiнка з дiжi рук не виймає

Ї i тiлько ж всього-на-всього двiстi десятин, а то ж, мабуть, i в десять тисяч не
вбереш. Не спиться менi, не ïсться менi…” Найперше його цiкавить
матерiальне, а духовне
Ї повнiстю знецiнюється. Так, релiгiйнi традицiï свого народу вiн
використовує виключно у власних iнтересах, спекулюючи поняттями вiри. У робiтника
вiн забирає половину хлiбини, посилаючись на те, що “грiх у недiлю снiдать”. Коли
жiнка збирається ïхати до церкви, не дає ïй коней, навчає: “Люде в
Киïв ходять за чотириста верстов, а ти не хочеш потрудитися для Божого дому й
шiсть верстов… Худобу ганять в празник грiх. Блажен чоловiк, iже скоти милує”.
Невже Калитка насправдi такий богомiльний? Нi, факти з його життя свiдчать, що це
не так. I думає вiн у цей момент не про те, щоб вшанувати церковне свято, а про
те, що “скотина грошi коштує”.
I, звичайно ж, центральна iнтрига твору
Ї купiвля фальшивих грошей
Ї явище протизаконне, але цього, справжнього грiха, Герасим не боïться. Коли
Савка, якого Калитка взяв у компаньйони, повертається iз мiста, успiшно розмiнявши
“фальшивi” купюри, коли сповiщає, що грошi “годяться”, Герасим розчулено каже:
“Куме, вашими устами Бог говоре”.
Лицемiрство є ще однiєю виразною рисою цього персонажа. Перед своïми друзями
вiн прагне мати вигляд доброго та чесного чоловiка, який дуже любить свою жiнку.
Насправдi вiн поводиться зi своєю дружиною жорстоко. Ось що говорить сама Параска:
“Бий, бодай тобi руки посохли! I замолоду з синякiв не виходила, бий i на
старiсть! У! Харциз
Ї коняку жалiє, а жiнку бить збирається…” Втiм, до бiйки справа не доходить: як
тiльки на порозi з’являється Копач
Ї Герасим цiлує Параску.
Другим, хто прагне здобути грошi будь-якою цiною, є Савка
Ї змучений бiднiстю селянин, який живе у боргах i не знає, як iснувати далi.
Доведений до вiдчаю, Савка згоден продати дияволу власну душу: “Пiшов би до нього
в гостi у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, iродiв
син! Чи душу йому, луциперовi, треба, то нехай би брав, бо без душi, мабуть,
легше, як без грошей”.
Савка розмiрковує про те, що, мабуть, сусiдський помiщик Жолудь має “нечистi
грошi”, тобто, вiн вже скористався цiєю можливiстю. Але наприкiнцi цiєï ж яви
Савка робить ще один висновок: “Е, куме, мабуть, i в тебе нечистi грошi, i в тебе
душа вже не своя”. I у цих словах
Ї уся суть конфлiкту, тут заховано корiнь зла. Про людину, яка ставить на перше
мiсце в життi багатство, можна впевнено сказати, що вона продала душу дияволу. Пiд
час подiлу грошей i Калитка, i Савка готовi вбити один одного. Втiм, коли справу
провалено, коли Герасиму не дали накласти на себе руки, Савка кається. I його
покаяння
Ї це справжнє покаяння людини-християнина: “Буде здоров’я
Ї будуть i грошi, а я навiки вiд них одрiкаюсь, нiколи в свiтi не буду хотiть
бiльше, нiж Бог дає”. На жаль, з боку Калитки покаяння ми не бачимо…

Таким чином, у п’єсi “Сто тисяч” Iван Карпенко-Карий утверджує iдею духовностi як
основи людського життя. Насамкiнець буде доречним навести слова Iсуса Христа: “Не
збирайте скарбiв на землi”. Адже душа
Ї дорожче.


Загрузка...



Схожі твори: