Головна Головна -> Твори -> Образ Пузиря за п’єсою

Образ Пузиря за п’єсою



ЇХазяïн
Ї Iвана Карпенка-Карого.
Драматург сам визначив iдею сатиричноï комедiï
ЇХазяïн
Ї (1900). У листi до сина вiн зазначав:
ЇХазяïн
Ї
Ї зла сатира на чоловiчу любов до стяжання без жодноï iншоï мети.
Стяжання для стяжання
Ї. I. Франко пiсля прочитання твору писав:
ЇГрандiозну по своïм замислi й по майже бездоганнiм оздобленню картину
великого промисловця i глитая з селян з його могутнiми впливами i чисто селянською
вдачею дає нам Карпенко-Карий,..
Ї.
Терентiй Пузир незрiвнянно багатший вiд Герасима Калитки, центрального образу
комедiï
ЇСто тисяч
Ї. Вiн уже досяг того, про що мрiяв Калитка,
Ї мати скiльки землi, щоб i за три днi не об'ïхати.
ЇКняжество!
Ї
Ї iз заздрiстю вигукує Маюфес про землi Пузиря.
Ї Цiле княжество!
Ї Кiлька економiй, десятки тисяч овець, тисячi батракiв
Ї ось що приносить капiтал Пузиревi. Вiн мiльйонер, але прагне все бiльшого й
бiльшого зиску.
Пузир нещадно експлуатує батракiв, ганить економiв за те, що вони на кiлька
копiйок бiльше заплатили за поденну роботу. У своïй жорстокостi у визиску вiн
радить економовi взяти у селян землю в оренду i цим створити бiднiсть, щоб були
дешевшi робочi руки. Вiн годує робiтникiв гiрше вiд собак. Коли ж на прохання
дочки Сонi Пузир погодився дещо полiпшити харчi, то тiльки на гарячу пору, щоб
робiтники не втекли. А пiзнiше можна й так харчувати, батраки не витримають,
повтiкають, а заробленi ними грошi зостануться в кишенi хазяïна.

ЇОтак розумнi хазяï роблять!
Ї
Ї мiркує Пузир. Так драматург вивертає називнi хижацьку психологiю капiталiста,
розкриває способи його наживи, чим наочно доводить одну з причин трагiчного
становища украïнського селянина.
Пузир i сам не знає, для чого йому потрiбнi капiтали, не бачить вiн, де ïх
можна застосувати. Однак, маючи великi грошi, вiн шукає нових шляхiв наживи I
навiть погоджується заради цього переховати тисячi овець банкрута Михайлова,
перепродує куплений у пiдiсланоï дружиною швачки в деш, iменин за низьку цiну
дорогий халат, бо був заробiток
Ї два карбованцi за один.
Ставши мiльйонером. Пузир за поглядами, мораллю залишився на рiвнi дрiбного
власника. Вiн маже чоботи дьогтем, а волосся оливою, ходить у латаному,
старезному кожусi, ïсть борщ i кашу, а щоб не йти в мiстi в ресторан чи
буфет, бере в торбинку хлiба i сала. Психологiя дрiбного власника проявляється у
багатьох вчинках Пузиря. Вона призвела капiталiста до смертi. Проïжджаючи
своïм полем, Пузир побачив гусей, якi скубли колоски пшеницi, побiг за ними,
впав i вiдбив нирки. Усе життя його пройшло пiд девiзом:
ЇХазяйство або смерть
Ї. I смерть Пузиря є логiчним завершенням
Їфiлософiï
Ї неймовiрно скупого хижака.
Пузир далекий вiд громадських справ. Вражає читача його безкультурнiсть. На
пропозицiю Золотницького вислати грошей на пам'ятник Котляревському Пузир цинiчно
заявляє:
ЇКотляревський менi без надобностi
Ї. А коли зайшла мова про описанi Гоголем степи, вiн цiлком серйозно говорить:

ЇНе знаю, я на степах у Гоголя не бував!
Ї Розрахунок, антигуманнiсть Пузиря проявляються навiть у ставленнi до рiдних. Вiн
категорично вiдмовляється видати свою єдину дочку Соню за Калиновича,

Їучителишку
Ї, а має намiр порiднитися хай навiть з неписьменним, але багатим Чоботенком.

У змалюваннi дикостi Пузиря I. Карпенко-Карий досяг вищоï форми комiчного.
Його образ викликає презирство, огиду читача i глядача. На жаль, цей класичний
образ є дуже актуальним. Сьогоднiшнi
Їпузирi
Ї та ïх
Їсупутники
Ї феногени i лiхтаренки несуть не менше лиха трудовому народовi, нiж у часи
Карпенка-Карого. Вони так само прагнуть до
Їстяжання без жодноï iншоï мети
Ї у найскладнiший для Украïни час
Ї становлення i розвитку ïï як самостiйноï держави. Вiдрiзняються
сучаснi
Їхазяïни
Ї вiд пузирiв тим, що не землю
Їстяжають
Ї, а готовi ïï продати, вивезти всi ïï багатства за безцiн,
аби тiльки набити тугiше власнi кишенi доларами. Горе у тому, що серед новочасних
пузирiв є багато високопоставлених чиновникiв. Вони нехтують бiдуванням трудового
люду, i культура украïнська ïм так же, як i Пузиревi,

Їбез надобностi
Ї. Сьогоднiшнi пузирi ще чекають на свого сатирика.


Загрузка...



Схожі твори: