Головна Головна -> Твори -> Художня правда п’єси Iвана Карпенка-Карого “Хазяïн”

Художня правда п’єси Iвана Карпенка-Карого “Хазяïн”



Творчiсть Iвана Карповича Тобiлевича (Карпенка-Карого) слушно вважається найвищим
досягненням украïнськоï драматургiï кiнця ХIХ – початку ХХ
столiття, бо в нiй генiально переплелись вiрнiсть життєвiй правдi i висока художня
майстернiсть митця. Вiн уважно спостерiгав за процесом розвитку економiчного та
соцiального становища в Украïнi кiнця ХIХ столiття, коли повновладними
господарями ставали поодинокi ка-пiталiсти-аграрiï, що жорстоко експлуатували
десятки тисяч сiльських пролетарiв. Такi спостереження лягли в основу комедiï
“Хазяïн”, що була написана 1900  року. Минуло столiття вiд дня ïï
появи, але ця п’єса i сьогоднi примушує замислитися читачiв та глядачiв над сенсом
людського життя, нелегким утвердженням усього нового, над особливостями
людськоï психологiï. Щодо мене, то я читав “Хазяïна”, нiби примiряю
чи його до нашого часу: окремi сцени нагадують картини буття сьогодняшнiх
украïнцiв- “хазяïнiв”.
Перш за все, мене цiкавило, що є основою моралi Пузиря та йому подiбних? Вiдповiдь
менi вiн дає сам: “З усього… треба користь виймать, хоч би зубами прийшлося
тягнути – тягни!” Всiма його вчинками керує лише корисливiсть; “хазяйським
колесом” називають економи помiж собою систему господарювання Пузиря, яке “так
крутиться: одних даве, а другi проскакують!” Але перших – набагато бiльше, ïх
тисячi лише на землях Пузиря, вони не можуть поки що оборонятися та протистояти
хазяïновi, який є втiленням зажерливостi та цинiзму. З неперевершеною
майстернiстю розкриває перед читачем Карпенко -Карий гiрку правду тогочасного
буття, коли збагачення жорстоких i нiкчемних “хазяïнiв” супроводжувалося
тяжким стогоном сотень i тисяч трудящих людей, ïхнiми сльозами, потом i
кров’ю.
Та не можна без кiнця терпiти панування тупих i жорстоких Пузирiв. Поки що вибухає
лише поодинокий бунт, перший камiнь летить у голову одного з експлуататорiв. Поки
що “пузирi” не поступаються нiчим. Але життя змусить ïх змiнитися,
переродитися, iнакше народна ненависть зiтре “хазяïна” з лиця землi.

На мою думку, в образ Пузиря, в саму назву “Хазяïн” Карпенко -Карий заклав i
певний позитивний смисл. По-перше, Пузир – дiйсно хазяïн (слiд зауважити, що
працьовитiсть i дбайливе ставлення до господарства – традицiйна риса характеру
украïнця). Вiн – не марнотрат, рахує кожну копiйку, бо добре обiзнаний у
фiнансових справах. Пузир – працьовита, дiлова людина, тому я сприймаю його
господарськi здiбностi як передовi на той час, навiть необхiднi, бо вони сприяють
оновленню суспiльства. Хiба не з цих “хазяïнiв” вийшли тогочаснi Харитоненки
та Терещенки, що стали позитивною силою та економiч ним рушiєм того перiоду, коли
Украïна лiквiдувала пережитки феодалiзму i переходила до капiталiзму?

Але все ж таки важко погодитися з частково позитивним сприйняттям образу Пузиря,
бо нiякими об’єктивними процесами не можна виправдати хижацьку натуру пузирiв. Без
культури, гуманiзму, цивiлiзованих прийомiв господарювання вони недовго
протримаються як справжнi хазяïни – iсторiя це доводила неодноразово.

Я думаю, що в нашi днi ця п’єса зазвучала поновому актуально, i нам слiд з великою
увагою прислухатися до слiв автора та персонажiв.


Загрузка...



Схожі твори: