Головна Головна -> Твори -> Iсторiя на сторiнках романiв Павла Загребельного

Iсторiя на сторiнках романiв Павла Загребельного



Павло Загребельний
Ї письменник загадковий, важко вгадати, чого вiд нього можна чекати завтра, куди
ми, читачi, рушимо слiдом за його нестримною уявою. Кожен знайде Щось для себе у
його великому творчому доробку. Але є тi твори, про якi знають усi без винятку, бо
це розповiдi про наше минуле, про iсторiю нашого народу, Батькiвщину, ïï
синiв i дочок. Саме iсторичнi романи принесли популярнiсть Павлу Загребельному. I
“Диво”, i “Первомiст”, i “Євпраксiя” поставили його в ряд найчитабельнiших
украïнських прозаïкiв. А “Роксолана”, очевидно, побила всi рекорди
популярностi. Саме цей твiр
Ї перший бестселер у повному розумiннi цього слова.
Авторовi хотiлося здiйснити своєрiднi художнi дослiдження народних доль, кожна з
яких не втратила свого значення й сьогоднi. Отож “Диво”
Ї це доля таланту, “Смерть у Києвi”
Ї доля державноï iдеï, “Первомiст”
Ї доля народноï споруди. “Євпраксiя”
Ї роман про долю людини. А що доля людська, надто в трагiчних ïï
вимiрах, найвиразнiше простежується на прикладi жiнки, то й написано роман
“Роксолана” про жiнку, про трагедiю розлуки з рiдною землею, про трагедiю втрати
любовi.
У романi про Настю Лiсовську є i трiумф, i трагедiя цiєï жiнки, є глибокий
аналiз фактiв пiд незвичним кутом зору: як могло статися, що в епоху титанiв,
чиï iмена i сьогоднi з гарячим захватом повторює свiт, як вийшло, що в цiй
епосi не згубилося й не забулося, а прийшло до нас через вiки iм’я
рогатинськоï дiвчинки, яка стала в iсторiï Османськоï Порти поряд
iз султаном Сулейманом Пишним.
Сам ЗагреЛауреат Державноï премiï УРСР iменi Т. Шевченка Павло Загребельний є
неперевершеним романiстом. Його твори рiзнi за тематикою, вiн пише як про давнє
життя наших предкiв, i про теперiшнi проблеми буття.
Вони здобули всесвiтню славу, викликали великий iнтерес багатомiльйонного читача.
Особливоï популярностi набула iсторична проза романiста.
Неперевершеними за своïм змiстом, багатоплановiстю, образнiстю є твори
“Диво”, “Смерть у Києвi”, “Роксолана”, “Євпраксiя”, “Первомiст”.
Декiлька творiв присвячено Киïвськiй Русi. Автор показує могутнiсть цiєï
держави, велич i талановитiсть ïï народу. Перед нами постає трудова
Русь, красень Киïв, дух державностi, бачимо стосунки Вiзантiï з
могутньою краïною.
Роман “Диво” розкриває дiяння Ярослава Мудрого, створення Софiï
Киïвськоï.
У творi “Смерть у Києвi” постає iнший герой
Ї Юрiй Долгорукий, який служить державi, бореться за єднiсть нашоï землi. Вiн
розсудливий i доброчинний, хоча не завжди об’єктивний у дiях. Довгорукий прагне
жити в мирi з половцями:
“Не проливши кров iду, бо мiг би пролити ïï ще взимку, зустрiти Iзяслава
на Волзi, вирiзати на пень усю його дружину. Але навiщо?… Треба, щоб у цiлiй
землi був один-єдиний господар i не мав вiн супротивникiв, а всi людове щоб були
заодно.
…Бо живуть на нашiй землi, вже ïх нiкуди не подiнеш, раз прийшли сюди цi
люди. Окрiм того, хочу вiдвернути ïх вiд набiгiв та грабувань, привчити до
нашого способу життя”.
Третiй роман “Первомiст” подає нам iдею єдностi Русi, але дiя вiдбувається не в
Києвi, а за мiстом, де збудований перший дерев’яний мiст
Ї це символ талановитого народу-будiвника:
“А Первомiст, хоч i спалився в той вiддалений 4 тяжкий день, але не мiг зникнути в
нашiй пам’ятi. Вiн став набутком часу, вiн увiйшов у час, який не зникає, не має
кiнця…
Отож, навiть спалений, Первомiст не мiг вважатися знищеним остаточно, вiн iснував
i далi серед сотень i тисяч мостiв майбутнiх, якi мали бути спаленi, зруйнованi,
понищенi, а чи й уцiлiлi, але володiв перевагою перед ними, бо ж був Перший!”

Четвертою книгою iз серiï про Киïвську Русь є “Євпраксiя”, у якiй
розповiдається про внучку Ярослава Мудрого. Це жiнка з багатостраждальною долею,
бо, ставши дружиною нiмецького iмператора вона терпiла приниження i страждання
далеко вiд рiдноï землi. Тому, як пише сам П. Загребельний, “Диво”

Ї це доля таланту, “Смерть у Києвi”
Ї доля державноï iдеï, “Первомiст”
Ї доля народноï споруди, “Євпраксiя”
Ї роман про долю людини.
Така ж доля людська, шо простежується на прикладi жiнки, змальована i в
iсторичному романi “Роксолана”. Украïнськiй дiвчинi Настi Лiсовськiй судилося
стати султаншею. Вона протягом сорока рокiв своïм розумом i дiяннями
“потрясала безмежну Османську iмперiю i всю Європу”.
Як бачимо, автор здiйснив неперевершенi художнi дослiдження народних
доль.ельний писав, що у цьому творi є два протилежнi полюси: Роксолана й
Сулейман. Роксолана йде за розумом, а Сулейман за силою. Тiльки думка вивищує нас,
а не простiр i час, яких нам нiколи нi подолати, нi заповнити. У ньому вiдношеннi
Роксолана стоïть вище за Сулеймана, який змагався з простором.

У “Роксоланi” є й тодiшнiй загальноєвропейський контекст, й екзотична iсторiя
Туреччини, i виняткова людська доля, й минуле Украïни в особливо драматичний
для неï момент.
Автор дає зрозумiти, що реальна Роксолана могла багато в чому вiдрiзнятися вiд
тiєï жiнки, яку зображено у романi. Письменник керується загальними
вiдомостями, якi подають хронiки тих часiв. Одна з них стверджує: “Незаперечного
впливу зазнавав султан у своєму гаремi вiд новоï й амбiтноï наложницi
росiйсько-украïнського походження, вiдомоï пiд iменем Роксолани”.

Дiвчинка, яку забрали вiд матерi, вiд коханого, з рiдноï землi, пройшла
життям, не зламавшись, не зрадивши свiй народ, протягом усього життя намагалася
покращити його становище.
Iсторичнi романи Павла Загребельного
Ї це Aрунтовнi розвiдки минулого Украïни, ïï героïв, подiй, це
сузiр’я яскравих постатей, особистостей. Торкаючись iсторiï конкретноï
людини, ïï душi, письменник додає яскраву картину життя, всю
багатограннiсть, складнiсть. Для самого автора цiкавiшi й ближчi натури сильнi й
вольовi, якi опираються недолi й прагнуть пливти у життi проти течiй, але за
покликом власноï душi.


Загрузка...



Схожі твори: