Головна Головна -> Твори -> Олександр Довженко – “душi людськоï дивний чарiвник”

Олександр Довженко – “душi людськоï дивний чарiвник”



Олександр Довженко! Письменник i кiнорежисер, маляр i полiтик, великий патрiот
свого народу i син свого часу. Кого не хвилюють його кiнофiльми “Арсенал” i
“Земля”, “Аероград” i “Щорс”, “Повiсть полум’яних лiт” i “Мiчурiн”, “Зачарована
Десна” i “Поема про море”. Всесвiтнє значення його таланту незаперечне, бо ще
1958 року на спецiальному конкурсi в Брюселi серед дванадцяти найкращих фiльмiв
усiх часiв i народiв названо було й неозвучену ще тодi “Землю” украïнського
режисера. З того часу талановитий митець гордо крокує нашою планетою. “Кiно
мусить стати високим мистецтвом”,
Ї писав вiн на початку своєï режисерськоï бiографiï i сходив на
вершини, як i належало генiю.
Сам вiн народився на Чернiгiвщинi, на славнiй придеснянськiй землi. В сiм’ï
Довженкiв, де зростало 14 дiтей, вiд хвороби та пошестей часто хтось помирав. У
живих залишилося лише двоє. Сашко немовби увiбрав у себе весь талант своïх
братiв i сестер, щоб прославити свiй украïнський рiд:
Брати моï, брати моï,
Брати-соловейки,
Чом до мене не ходите
Да щонедiленьки.
Це рядки з улюбленоï народноï пiснi Довженка “Брати моï…”, яку
спiвали його батько i мати.
Хто був героєм його творiв? I хiба героєм? Це мудрi воïни, трудiвники й
мислителi. Справжнi “аристократи духу”. В пеклi Великоï Вiтчизняноï
вiйни з фашистами Довженко-воïн пише полум’янi статтi i нариси, творить
оповiдання i фiльми. Вже в першi днi вiроломного нападу тiльки стаття “До
зброï” майже одночасно друкується в 14 виданнях. Вiсiмнадцять разiв
дванадцятьма мовами публiкується “Нiч перед боєм” тiльки одного 1942 року.
Вогненне слово митця кличе на захист Вiтчизни. Кiноповiсть “Украïна в огнi”
була написана 1943 року в розпалi вiйни, але вперше була надрукована за 23 роки,
вже пiсля смертi автора. Саму кiноповiсть не сприйняв Сталiн, i на неï лягло
тавро “ворожостi” з подальшими найсуворiшими наслiдками. Олександр Довженко всiєю
своєю творчiстю принципово обстоював погляд на людину як на неповторну
особистiсть. Навiть у добу беззастережного панування класових iнтересiв митець
орiєнтувався на загальнолюдськi закони буття. Звiдси i глибоко гуманiстична
концепцiя кiноповiстей перiоду вiйни, i визначальний для його творiв конфлiкт мiж
людиною-особистiстю та людиною-гвинтиком.
Ця кiноповiсть
Ї це фiлософський погляд на людину в умовах вiйни, кiноповiсть-трагедiя.

Потiм була “Повiсть полум’яних лiт”. Це був сценарiй про людей простих, звичайних,
отих самих, що звуться “широкими масами”, що зазнали найтяжчих втрат на вiйнi,
проте вони не мали анi орденiв, анi чинiв.
А “Поема про море”! Твiр про народження нового моря i його невтомних будiвникiв.
Є в нiм i смуток за тими, хто не повернувся з вiйни, i гiркота за виродкiв типу
Валерiя Ролика, i гордiсть за людей iз високими моральними принципами.

А сам Олександр Петрович “любив садити квiти, дерева, якi б давали плоди, радiсть
людям. Любив мислити не тiльки вдень, а й вночi. Любив у життi м’якi кольори

Ї оранжевий, бузковий, блакитний. Усi, крiм чорного. Вiн любив усе живе i
ненавидiв смерть. Його чарували весни, птицi… Любив трави i тварин. Вони
розмовляли у Довженка людською мовою”. Так писав про Довженка Андрiй Малишко.
Автору “Землi” було важко у життi, але вiн нiколи не пасував перед труднощами.
Горiв сам i запалював iнших. У нас виростає нове поколiння, виховане на вiчному
вогнi полум’яноï душi.
Вiн мiцно любив життя, землю свою, що простяглася вiд Десни до Карпат.

Немає в живих Олександра Довженка: вiн вiдiйшов за горизонт вiчностi. З нами
залишилось його слово
Ї Слово любовi до Украïни.





Схожі твори: