Головна Головна -> Твори -> Кiноповiсть О. Довженка “Украïна в огнi”: доля народу крiзь призму авторського бачення й оцiнки

Кiноповiсть О. Довженка “Украïна в огнi”: доля народу крiзь призму авторського бачення й оцiнки



“Вiйна стала великою, як життя, як смерть. Воює все людство. Нiби земна куля
влетiла в якусь криваву божевiльну туманнiсть. Вiйна стала життям людства. I тема
вiйни, отже, на довгi роки буде основною темою мистецтва… Украïна мусить
родити “найсильнiшi твори про народ у вiйнi…”
Ї читаємо у Довженковому “Щоденнику”, що став своє рiдним документом доби,
свiдченням потворноï природи тоталiтаризму. I такий шедевр Олександр Довженко
створив. Створив, вистраждав, виплекав. Усе пережите i передумане за першi роки
вiйни оформилось у кiноповiсть “Украïна i огнi”. Ємка, точна назва…

Територiя Украïни невiдворотно опинялась пiд важким чоботом нiмця.
“Найстрашнiшим пiд час вiдступу був плач жiнок… Плакала Украïна. Вона
плакала гiрко, гiрко ридала, свою долю гiрко проклинала”.
У кiноповiстi Довженко ставить питання: чому ж так сталося? I сам намагається
вiдповiсти, розiбратися. Бо сам уже давно зрозумiв, що перемога будь-якою цiною
буде здобута. I що чекає тодi його землю, ïï людей? Тяжким ударом
виявилась для Довженка непiдготовленiсть Радянського Союзу до вiйни. “Не було у
нас культури життя
Ї нема культури вiйни. Тому страждаємо багато i по-дурному”.
Довженко “Украïнi в огнi” викрив сталiнсько-берiïвську систему, викрив
ïï потворнiсть i людиноненависництво, той тиск, яким вона душила все
нормальне, живе, людяне. Митець розумiє вiдiрванiсть влади вiд народу, убивчу
байдужiсть. I тому розумiє, що Украïна розривається навпiл сталiнською i
гiтлерiвською звiрячими системами. I страждає його народ! Його батьки… Яким
мiрилом вимiряти ту трагедiю, котру пережила Украïна?! У кiноповiстi вiн
заступається за свiй народ, що несе втрати на вiйнi. Кому ж, як не йому, було це
зробити
Ї синовi Украïни, який мрiяв понад усе жити i творити в рiднiй сторонi,
повернутися до неï бодай пiсля смертi.
Вiн створює “сценарiй про народ… про людей простих, звичайних, отих самих, що
звуться у нас широкими масами, що понесли найтяжчi втрати на вiйнi, не маючи нi
чинiв, нi орденiв”.
Вiн писав “Украïну в огнi” з огненним болем у серцi i палким стражданням за
Украïну, i тому такою болючою для Довженка стала заборона кiноповiстi
Сталiним. “Моя повiсть “Украïна в огнi” не вподобалася Сталiну i вiн
ïï заборонив для друку i постановки… Тяжко на душi i тоскно… Менi
важко од свiдомостi, що “Украïна в огнi”
Ї це правда. Прикрита i замкнена моя правда про народ i його лихо. Значить,
нiкому, отже, вона не потрiбна i нiщо не потрiбно, крiм панегiрика”.

Ось так про те “дантове пекло”, в яком опинився украïнський народ, писав
Довженко, отак страждав, отак вболiвав за Матiр
Ї Вдовицю, що, здається, писав не чорнилом, а кров’ю й сльозами.
“Стою на колiнах. Цiлую землю, по якiй проходили нашi солдати з боями, в якiй
полягли в множествi мiльйонiв, рятуючи себе й стару Європу”.





Схожі твори: