Головна Головна -> Твори -> Роман Стендаля «Червоне і чорне» – широка панорама суспільного життя Франції

Роман Стендаля «Червоне і чорне» – широка панорама суспільного життя Франції



Роман видатного французького письменника Стендаля (Псевдонім Анрі-Марі Бейля) (1830) можна без перебільшення назвати центральним як у творчості самого Стендаля, так і в процесі становлення французької літератури минулого століття в її поглиблених соціально реалістично-психологічних зразках. Провідну роль у плані сюжетному тут зіграє біографія головного героя – Жюльєна Сореля, однак, згадане твір далеко виходить за біографічні межі лише одного персонажа, а стає романом широкої соціальної замальовки в реалістичному дусі з добу Реставрації у Франції (цілком виправданим є підзаголовок – «Хроніка XIX століття »).
Тут особиста біографія Сореля, як героя головного, значно розширилася за рахунок показу багатьох інших типових фігур і взагалі точних замальовок побуту, звичок і соціально-моральної боротьби у французькому суспільстві тих пір. Тут фігурує і французька провінція (невелике місто Верьєр), і духовна семінарія у Безансоні, і аристократичні кола в Парижі. Знаменною є і сама назва твору «Червоне і чорне», тобто зіткнення сил прогресу та реакції, світського і релігійного, традиційно застарілого, практично вже віджилого (що намагається штучно повернути до життя епоха Реставрації) і динамічного, новітнього, яке знаходиться в становленні і постійному пошуку.
Характерно, що хоча в творі і розповідається про численні конкретні події (поява Жюльєна Сореля в будинку, де Реналя в бар’єрі; історія його любовний зв’язок з пані, де Реналь, а потім з Матільдою де ля Моль в Парижі; важкий для Жульєна перебування в безансонской семінарії і специфічну задушливу атмосферу у цьому духовному навчальному закладі; є навіть постріл у церкві, поранення пані, де Реналь, судовий процес над Сорелем і його смертна кара; є і певні «екскурси» в минуле, в історію – страчений предок, де ля Молей і образ Наполеона Бонапарта в поданні демократичних кіл Франції, в даному разі Жюльєна Сореля), все одне сюжет твори «рухається» і не за рахунок авантюрно-пригодницької фабули, а на основі духовного життя головного героя, становлення і розвитку його енергійного характеру, в його складних взаєминах зі своїм оточенням.
Саме це і визначає всю поетику роману і робить його одним з найяскравіших зразків соціально-психологічного роману XIX століття у світовій літературі. У цьому творі є чимало й викривально-переконливих сцен в плані соціальному, громадському (що буде притаманне творам Оноре де Бальзака з його «Людської комедії»), і сцен символічних, наприклад, і, коли Жульєн, стоячи на скелі, стежить за польотом, і коршака, і, заздрячи вільного польоту птаха, хоче і собі стати подібний до нього, щоб піднятися вгору над світом.
Згадаймо дещо подібні узагальнення і в творах Бальзака) останній епізод у романі «Батько Горіо», де Растиньяк дивиться на величезний Париж перед ним і розмірковує над тим, хто кого переможе в «двобої», коли він «візьме курс» на найбагатші квартали французької столиці; або прямої алегоризм, пряму символіку в романі «Шагренева шкіра»). Певне узагальнення щодо «Червоного і чорного» Стендаля можна зробити і зіставивши його назву з конкретними подіями твору: головний герой фізично загинув, отже, нібито перемогли «чорні» сили, а тим часом він залишився морально нескореним – і в цьому розумінні перемога залишилася на боці сил прогресивних, тобто «Червоного».


Загрузка...



Схожі твори: