Головна Головна -> Твори -> ГУЦАЛО ЄВГЕН БІОГРАФІЯ

ГУЦАЛО ЄВГЕН БІОГРАФІЯ



(1937- 1995)
Народився в с Старому Животовi на Вiнниччинi в родинi вчителiв. Закiнчив
Нiжинський педагогiчний iнститут iменi М. В. Гоголя. Працював журналiстом у рiзних
редакцiях, у видавництвi “Радянський письменник”.
Прозаïк, поет, кiносценарист. Автор кiлькох поетичних книжок, багатьох збiрок
оповiдань, повiстей, романiв (“Люди серед людей”, “Яблука з осiннього саду”,
“Скупана в любистку”, “Мертва зона”, “Родинне вогнище”, “Шкiльний хлiб”,
“Позичений чоловiк”, “Парад планет” та iн.). Багато писав для дiтей (“Пролетiли
конi”, “У лелечому селi”, “Зелене листячко з вирiю”, “Саййора”, “Дениско”, “Жовтий
гостинець” та iн.). Лауреат премiï iменi Ю. Яновського та Державноï
премiï iменi Т. Г. Шевченка. Його твори перекладенi багатьма мовами свiту i
вiдомi далеко за межами Украïни.
Моє враження вiд прочитання оповiдання “Лось” Є. Гуцала
Велике щастя для людини
Ї користуватися благами природи, насолоджуватися ïï красою.

Здавалося б, життя скрiзь прекрасне. Але звiдки ж тодi береться жорстокiсть,
бездушнiсть, пiдлiсть?
Охороняти лiси, гаï, сади
Ї зелене багатство нашоï краïни заклинає нас вiдомий украïнський
письменник Євген Гуцало.
Багато творiв вiн присвятив природi. Його оповiдання “Лось” наштовхнуло мене на
роздуми про добро i зло. У лося багато ворогiв: ведмiдь, рись, вовк, а iнодi й
людина. Такою людиною в оповiданнi зображений дядько Шпичак. Авторський осуд
зажерливостi, жорстокостi Шпичака вiдчутний у його портретнiй характеристицi:
“кругленьке, як пiдпалок, обличчя”, у поведiнцi. Дiти рятували лося, а вiн,
“присiвши у виïмку”, насмiхався над ними; дiти переживали, боялися пропустити
мить, “коли лось ворухнеться”, а “Шпичак обiйшов навколо вбитого звiра й носком
ткнув його мiж роги”. Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями,
бажанням допомогти нещаснiй тваринi, а Шпичак, глухий i байдужий до всього
прекрасного, прагнув тiльки наживи.
На мiй погляд, хлопцi здiйснили героïчний вчинок. Вони хоч i малi, але
смiливi. Маленькi героï не побоялися рубати “зрадливу кригу”, не злякалися
погроз дядька, а “подалися в заповiдник, щоб заявити охоронi”. Шпичак же злякався,
“його наче щось тiпнуло”, коли вiн зрозумiв, що доведеться вiдповiдати за вчинений
злочин. Я з презирством ставлюсь до цього браконьєра, цiєï бездушноï
людини.
Мене охоплює жах, коли я читаю опис лося, пiдкошеного кулею: “Голова лежала так,
нiби вiн прислухався до землi, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли
при самiм снiгу, нiби чудернацький кущик, який усе-таки сподiвався зазеленiти,
вкрившись листям”.
Отже, збереження фауни i флори рiдного краю залежить вiд людини, ïï
совiстi. Ставлення людини до природи
Ї це мiрило людськоï моралi. Справжня любов до рiдноï землi повинна бути
не лише споглядальною, а й активною, дiйовою, спрямованою на захист i примноження
багатства рiдного краю.





Схожі твори: