Головна Головна -> Твори -> ГРIНЧЕНКО БОРИС БІОГРАФІЯ

ГРIНЧЕНКО БОРИС БІОГРАФІЯ



(1863-1910)
Народився на хуторi Вiльховий Яр Харкiвськоï губернiï. Навчався у
Харкiвському реальному училищi, звiдки був виключений за поширення народницьких
iдей, потiм вступив до Харкiвського унiверситету i закiнчив його. З 1881 по 1885,
з 1886 по 1893 роки учителює на Харкiвщинi, Сумщинi, Катеринославщинi. Деякий час
працював статистом Херсонського губернського земства.
Поет, прозаïк, драматург, учений. Автор п’яти збiрок вiршiв (“Пiд сiльською
стрiхою”, “Пiд хмарним небом”, “Хвилини” та iн.), оповiдань, повiстей (“Серед
темноï ночi”, “Пiд тихими вербами”), п’єс (“Яснi зорi”, “Серед бурi”, “На
громадськiй роботi” та iн.), етнографiчного збiрника в трьох томах, “Словаря
украïнськоï мови”.
Моє ставлення до героïнi оповiдання Б. Грiнченка “Украла”
Менi важко однозначно визначити власне ставлення до Олександри, героïнi
оповiдання Б. Грiнченка “Украла”. Щоб справедливо оцiнити ïï вчинок, я
спробувала сама стати на ïï мiсце i вiдчути все те, що вiдчувала ця
голодна дiвчинка. Вона вiд нестримного бажання хоч трохи поïсти вкрала у
своєï подруги Прiськи шматок хлiба, i ïï спiймали “на гарячому”.

Але я не можу назвати ïï “злодiйкою” i вимагати, як “…один великий
школяр, не дуже розумний i не дуже жалiсливий”: “Бач, що вигадана,

Ї красти! ïï треба прогнати з школи!” Переживання маленькоï
героïнi, яка “часто сидить на сухому хлiбовi”, дуже болючi й щирi. Це
свiдчить про те, що вона
Ї чесна i добра дитина, але мучиться вiд голоду, переживає i все ж чинить зло.
Олександра ж не винувата, що у своïй сiм’ï з батьком-п’яницею ïй
доводиться не жити, а тiльки iснувати! Я уявляю, як заздрила дiвчинка подрузi
Прiсцi, що завжди приносила з дому пирiжки, перепiчки, коржi!
Я ладна виправдати Олександру i не називати ïï вчинок крадiжкою, але
вона сама менi пiдказує, що я помиляюсь. “Вона мовчала i сидiла непорушно як
кам’яна”, “…голосне гiрке ридання розiтнулось у школi”, “…вона нiчого не
хотiла ïсти i все плакала”,
Ї так передає Б. Грiнченко стан душi “крадiйки”. Значить, вона розумiє, що
скоïла грiх? Слiдом за нею я погоджуюсь: крадiжка є крадiжкою, справжнiм
злочином, одним з найтяжчих бiблiйних грiхiв. Узяти без дозволу, потайки чуже

Ї це значить украсти.
Грiнченко закiнчує своє оповiдання реченням: “Цього року вона… вийде з школи
чесною людиною”. I постає питання: “Чи може бути злодiй чесним?”. Нi, я не
виправдовую ганебного вчинку Олександри, яка менi дуже сподобалася, але розумiю:
це
Ї ïï важка бiда. I пiдштовхнули дiвчинку до цiєï бiди нелюдськi
умови життя i дитяче безсилля перед ними.





Схожі твори: