Головна Головна -> Твори -> Огляд творчості Ліона Фейхтвангера

Огляд творчості Ліона Фейхтвангера



Великим літературним успіхом користувався Ліон Фейхтвангер (1884-1958). Проблематика його творів, створених в 20-і роки, близька до проблематики романів Б. Келлермана і А. Цвейга тих років: це засудження війни і осмислення революції з позицій буржуазного інтелігента. Вже в перших творах Фейхтвангера проявляється сильна сторона його літературного хисту, що складалася насамперед у здатність відгукуватися на найактуальніші події. Ця особливість творчості Фейхтвангера в якійсь мірі пов’язана з тим, що він почав свою літературну діяльність як драматург. Ці події допомогли «звільнитися від певних забобонів класу, до якого я належав але народженням». Ще під час війни Фейхтвангер почав роботу над «драматичним романом», що з’явилися в 1920 році, в під назвою «Томас Вендт». У цьому творі письменника хвилюють «шляху в майбутнє», які відкриває революція. Умоглядні побудови Л. Фейхтвангера були далекі від реальних подій революції в Німеччині. Це виразно проглядає крізь намальовану їм фігуру чужого дійсності «революціонера у думках» Томаса Вендта, який зайнятий рішенням дилеми, діяти або не діяти, володіти владою або пізнати владу і тим подолати її. Альтернативи, перед якими Фейхтвангер ставить свого героя, абстрактні, вони схематизує ситуацію, але в той же час роблять більш прозорими, більш доступними думки самого автора.
Принцип гострої антитези Фейхтвангер переносить і на свої історичні романи. Це можна бачити на прикладі роману «Потворна герцогиня» (1923). Фейхтвангер будує кілька антитез, які визначають конструкцію всього роману. Історія Маргарити Тірольської постає перед нами у вигляді повісті літописця, який спокійно і байдуже повідомляє нащадкам про події, свідком яких він був. Такий прийом – не літературна стилізація в дусі Тацита, а вираз принципового погляду письменника на жанр і структуру історичного роману. Виявом цього погляду є і така особливість роману, як відсутність в ньому діалогів: всі розмови передаються у вигляді непрямої мови.
У 1930 році Фейхтвангер публікує роман «Успіх», задум якого сам автор розкриває в підзаголовку: це три роки з історії однієї німецької провінції.
У романі постають не тільки документально засвідчені події, але і реальні історичні особи. Багато хто з них названі своїми іменами. Але центральні персонажі – це фігури, створені художньою фантазією автора, хоча він не приховує рис їхніх прототипів. Не випадково в Каспар Прекль неважко впізнати портрет Брехта з його відомою в літературних кафе сильно поношеного коричневою шкіряною курткою, а в Жаке Тюверліне – риси самого Фейхтвангера. І зовсім вже не випадково в образі Руперта Кутцнера, маніяка і політичного шарлатана, фюрера партії «істинних німців», абсолютно виразно видно портрет Гітлера.
Роман «Успіх» показує зародження фашизму в Німеччині – не тільки обличчя цього руху, яке виявило себе під час мюнхенського «пивного путчу», а й залаштункові сили, які підштовхують фашистських молодчиків. Брехливість і продажність буржуазної демократії, традиційна реакційність юнкерства і вояччини, агресивність нових «капітанів промисловості» сприяють зростанню впливу партії «істинних німців». По суті, лише несвоєчасність виступу путчистів виявляється причиною їх провалу. Такий висновок неминуче складається у читача, якому добре відомо продовження намальованою Фейхтвангерів історії однієї провінції. Проникливість німецького письменника була відзначена-А. М. Горьким, який вважав, що «його книга, – наскільки вона викриває якийсь мерзенний процес, – історично цінна книга».
Що вийшла слідом за романом «Успіх» перша частина трилогії «Йосип» дуже далека від злободенності попередньої книги. Малюючи історію боротьби Іудеї проти Риму, Фейхтвангер у романі «Іудейська війна» на прикладі Йосипа Флавія розвиває свою ідею світового громадянства і культури. У цьому творі відбилося прагнення письменника знайти категорії, які дозволили б піднятися над сучасністю і тлумачити її історичний сенс.


Загрузка...



Схожі твори: