Головна Головна -> Твори -> огл Суперечливiсть iдеалiв П. Грабовського

огл Суперечливiсть iдеалiв П. Грабовського



“Терпи ж, наш нещасний, сердешний товаришу! Неси до могили свiй важкий хрест, та
знай, що тут, далеко в рiдному краю, тебе знають i люблять i що iм’я твоє яснiтиме
в рядi тих наших мученикiв, що, наче стяг бойовий, ведуть i вестимуть цiлi
поколiння до боротьби з усякою сваволею, з усяким гнiтом, чи то iндивiдуальним, чи
нацiональним”.
Таким щирим словом озвався з далекоï Галичини Iван Франко до Павла
Грабовського, а лист надiслав за адресою: “В город Иркутск, губернское
жандармское управление, для передачи государственному заключенному Павлу
Арсеньевичу Грабовскому”. У той холодний, жорстокий край пiсля двох рокiв
ув’язнення i допитiв заслали 24-рiчного Грабовського, звiдки вiн так i не
повернувся на рiдну Украïну. Провина молодого поета була в тому, що вiн мав
вразливе серце та переймався гарячим спiвчуттям до знедолених та принижених,
прагнув захистити ïх од сваволi сильних. Ще навчаючись у Харковi, в
семiнарiï, Грабовський брав активну участь у дiяльностi народницькоï
органiзацiï “Чорний передiл”, за що був заарештований i як “полiтичний
злочинець” взятий пiд нагляд. Про той незабутнiй час вiн пiзнiше у творi “Згадка”
напише:
До поранку йшли розмови…
Скiльки вiри та надiй!
Як палав огонь любови,
Як ми рвалися до дiй!
…Все вiддай на вжиток люду,
Що, ллючи кривавий пiт,
Не жалiв для себе труду,
Згодував тебе на свiт.
Серед товаришiв Грабовський вирiзнявся запальною вдачею i пориванням до
активноï дiï, а тому з часом розчарувався у дiяльностi “Чорного
передiлу”, члени якого обмежувалися тiльки розмовами. Поет рiшуче повстає проти
лiберально-народницькоï iдеалiзацiï села й селянства, проти милування
вигаданою сiльською iдилiєю на “благословеннiй Украïнi”, категорично
вiдмежовується вiд тих поетiв, що, уникаючи злободенних громадських тем, “спiвають
нам на всякi голоси про райськi сни й куточки благодатнi”, про соловейкiв та красу
природи:
Я не спiвець чудовноï природи
З холодною байдужiстю ïï,
З ума не йдуть знедоленi народи,
Ї
Їм я вiддам усi чуття моï.
Роздвоєнiсть у почуттях i суперечливiсть iдеалiв особливо гостро вiдчуваються у
поезiях Грабовського, що увiйшли до збiрки “З пiвночi”. Чимало творiв цiєï
збiрки звучать сумно i розпачливо:
Сумнi лiта
Ї ïх не стерти;
Тяжкий досвiд
Ї з ним лягти…
Тiльки й долi
Ї чесно вмерти,
Хрест без плями донести.
Звичайно, слiд вiдзначити, що створювалися вони за винятково тяжких умов:
виснажувала i вiдбирала сили небезпечна хвороба легенiв, занепадали духовнi сили i
тому лягали на папiр болючi слова:
Щодня гину один i загину вкiнець,
Нiхто в свiтi, нiхто не поможе:
Дотлiває життя, як сумний каганець;
Жити ж хочеться, хочеться, Боже!
Та разом iз тим вiн не шукає спiвчуття, хоча нарiкає на обставини життя, що
вбивають живу душу в людинi.
Колишню свою боротьбу на нивi народництва Грабовський оцiнює в етичному планi.
Попри всi помилки i невдачi, народники шукали “правдивоï цiлi”, i ïхня
“найперша засада”
Ї це “добробут народний та воля”. Та уже наприкiнцi 90-х рокiв Грабовський рiзко
критикує “друзiв народу” i гаряче пропагує марксистськi погляди на iсторiю й
розвиток суспiльства, хоча був знайомий з ними лише побiжно. “Тепер все,

Ї твердить вiн,
Ї що тiльки єсть в Росiï живого, рухливого та працюючого, йде пiд окликом
марксизму”. Поет не мiг передбачити, скiльки горя i страждань завдасть
марксистсько-ленiнська iдеологiя народу, як понiвечить людськi душi i долi.

Суперечливiсть iдеалiв Грабовського не змогла нiвелювати яскраву постать поета.
Його бойовий стяг, нiколи не заплямований, кличе ясними словами:
Смiле слово
Ї то нашi гармати,
Свiтлi вчинки
Ї то нашi мечi.


Загрузка...



Схожі твори: