Головна Головна -> Твори -> “Крик болю i туги за рiдною Украïною” у поезiï Павла Грабовського

“Крик болю i туги за рiдною Украïною” у поезiï Павла Грабовського



Сутнiсть лiрики талановитого украïнського поета Павла Грабовського, iм’ям
якого пишається наша вiтчизняна лiтература, Iван Франко влучно передав словами:
“Крик болю i туги за рiдною Украïною”. I, дiйсно, коли читаєш щирi рядки,
сповненi сердечного запалу, поєднаного з невимовним сумом, зримо вiдчуваєш муки
поета-патрiота, вiдiрваного на довгi десятирiччя вiд рiдноï землi,
ïï культури, позбавленого можливостi працювати на нацiональнiй нивi.

…Останнiм часом в сучасному сьогоденнi ми часто застосовуємо це горде слово
“патрiот”, використовуючи його у запальних промовах й гаслах. Та чи розумiємо ми
його так само глибоко, вiдверто, iз загостреним почуттям вiдповiдальностi, як
розумiв справжнiй патрiотизм Павло Арсенович? Чи кожний iз сучасних “патрiотiв”
може сердечно заявити, що служiння справi рiдного народу є його настановчим
життєвим кредо? На жаль, мабуть, далеко не кожний.
Ось чому Павло Грабовський, який iз тридцяти восьми рокiв життя двадцять провiв у
засланнях за своï патрiотичнi переконання, розкриває сучасним украïнцям
незбагнену для багатьох рiч: якщо у людини є батькiвщина, рiдна земля, – це вже
неабияке щастя! Втрата ïï – велике горе, що дорiвнює смертi. У вiршi
“Рiдний край” поет говорить:
Дома все тебе дратує,
Порошинка дошкуля;
Хто що скаже, пожартує, –
Втiк би зараз вiдцiля…
А не вспiвши край свiй кинуть,
Туга зараз забере;
Спогадання роєм линуть,
Забувається все зле.
Читаючи цi рядки, я чомусь пригадала цикл нарисiв – листiв сучасного харкiв’янина
– емiгранта iз Канади, якi є нiби iлюстрацiєю до наведеного уривка.

Патрiотичнi переконання Павла Грабовського визначили i пафос його творчостi. У
пристрасному заклику “Уперед за край рiдний та волю”, яким починається вiрш
“Уперед” виражено найзаповiтнiшi бажання поета. Тут органiчно поєдналися його
любов до Украïни з прагненням побачити ïï народ звiльненим вiд
важкого ярма, що отруювало життя знедоленоï людини:
Щоб Русь порiзнена устала
З-пiд вiковiчного ярма
I квiтом повним розцвiтала
У згодi з ближнiми всiма!
(“До Русi – Украïни”)
У поезiях збiрки “Пролiсок”(1894) вилилася туга за рiдним краєм, за близькими
людьми, за тiєю громадською працею, якiй поет вiддав увесь свiй юнацький запал.
Власне, саме з цiєï збiрки патрiотична тема стала провiдною у творчостi
Грабовського i реалiзувалася у багатьох творах, джерелами яких були згадки про
батькiвщину, розмови з ув’язненими украïнцями, книжки про Украïну,
ïï iсторiю.
Поет подає символiчний образ рiдноï Украïни, називаючи ïï
“серце-нене” (“До Украïни”), закликає всiх зiбратися “докупи” пiд єдиним
гаслом: “Шлях любовi та освiти нас навiки поєдна!”(“До украïнцiв”).

Все, що стосувалось Украïни, турбувало серце митця; велику увагу вiн придiляв
єднанню й самобутностi украïнськоï нацiï. Щоб зберегти себе як
народ, зазначав Грабовський, украïнцi мають “дорости до загально освiтнього
рiвня” (“Лист до молодi украïнськоï”), а це можливо тiльки за збереження
й розвитку питомих нацiональних традицiй.
Поетичний образ Украïни постає з рядкiв творiв з ностальгiйним мотивом
(“Украïна приснилась менi”, “Сон”, “Далеко”). Картини чарiвноï
украïнською природи, побуту протиставленi суворiй сибiрськiй реальностi,
пiдкреслюють глибоку тугу поета-патрiота за рiдною землею.
Я вважаю, що в наш час патрiотичних гасел доречно частiше звертатися до поезiй
Грабовського, якому є що сказати нам.


Загрузка...



Схожі твори: