Головна Головна -> Твори -> Шлях пошуків П’єра Безухова

Шлях пошуків П’єра Безухова



Твір по роману Л. М. Толстого «Війна і мир». Вищі духовні моральні цінності, усвідомлення яких веде героїв до гармонії з миром, – от що затверджує російська класична література XIX століття. У романі «Війна і мир» Л. М. Толстой на прикладі П’єра Безухова показує людину, що шукає істину і робить це не розумом, а серцем. На мій погляд, письменник не випадково звертається у своєму добутку до 1812 року. Події цього часу позначилися на людях різних слоїв, змусили їх по-новому осмислити життя, зрозуміти, що в ньому є самим коштовним і дорогим. Тобто сама героїчна епоха 1812 року допомагає людині прийти до повної згоди з життям, знайти його зміст. П’єр Безухов – один із самих улюблених і дорогих Толстому героїв. Письменник показує його в постійному русі, у сумнівах і пошуках, у безперервному внутрішньому розвитку.

Толстой простежує, як змінюється характер П’єра Безухова, формує світогляд передової людини епохи – декабриста. Але життєвий шлях Пє’ра повний відкриттів і розчарувань, це не типовий шлях декабриста, а тільки особлива, толстовська версія цього шляху. На початку роману перед нами з’являється товстий, масивний парубок з розумним, боязким і спостережливим поглядом. Пє’р Безухов емоційний, м’який, податливий, легко піддається чужому впливу, він виділяється серед інших відвідувачів світського салону своєю природністю, щирістю, простотою. Спочатку П’єр захищає ідеї французької революції, захоплюється Наполеоном, бажає то «зробити республіку в Росії, то самому бути Наполеоном…». Не знайшовши ще сенсу життя, П’єр метається, а через свою наївність,  довірливості,  невміння розбиратися в людях робить помилки. Мені здається, що однією з таких помилок було його одруження на Елен Курагіної. Цим необдуманим вчинком П’єр позбавляє себе всякої надії на щастя. Він усвідомлює, що справжньої сім’ї у нього немає. У П’єра росте невдоволення самим собою. Він розходиться із дружиною, віддає їй значну частку свого багатства, після чого прагне знайти застосування своїм силам і здатностям в інших сферах життя. Розірвавши із дружиною, П’єр, по шляху в Петербург, чекаючи на станції у Торжку коней, задає собі нелегкі питання: «Що погано? Що добре? Що треба любити, що ненавидіти? Для чого жити, і що таке я…» Пошуки правди й сенсу життя приводять його до масонів.

Він жагуче бажає «переродити порочний рід людський». У навчанні масонів П’єра зацікавили ідеї «рівності, братерства й любові», воно дає героєві віру в те, що у світі повинне бути царство добра і правди, а вище щастя людини полягає в тому, щоб прагнути до їх досягнення. Тому П’єр Безухов починає пошуки можливостей для втілення справедливих і гуманних ідей у конкретну справу. Насамперед він вирішує полегшити долю кріпаків. Він співчуває їм і піклується про те, щоб покарання були тільки словесними, а не тілесними, щоб мужики не були обтяжені непосильною роботою, а в кожному маєтку були засновані лікарні, притулки і школи. Йому здається, що він знайшов нарешті мету і сенс життя: «И тільки тепер, коли я… намагаюся… жити для інших, тільки тепер я зрозумів усе щастя життя». Цей висновок допомагає П’єру знайти теперішній шлях у його подальших шуканнях. Але незабаром наступає розчарування і у масонстві, тому що республіканські ідеї П’єра не розділялися його «братами», і до того ж П’єр бачить, що і у середовищі масонів існують святенництво, лицемірство, кар’єризм. Все це приводить П’єра до розриву з масонами й до того, що він попадає в життєвий тупик і поринає в стан безпросвітної нудьги і розпачу. «До чого? Навіщо? Що таке діється на світі?» – ці питання не переставали тривожити  Безухова.   Ця внутрішня робота, що не припиняється, підготувала його духовне відродження в дні Вітчизняної війни 1812 року. Не будучи військовим, як Андрій Болконський, бажаючи розділити долю країни, виразити свою любов до батьківщини, П’єр бере участь у Бородінському бої. Він формує на свої гроші полк, бере його на забезпечення, а сам залишається в Москві, щоб вбити Наполеона як головного винуватця народних нещасть. І саме тут ми бачимо, як розкривається повною мірою доброта П’єра. Він не може бачити численні людські драми, залишаючись при цьому пасивним свідком, і тому, не думаючи про власну безпеку, захищає жінку, заступається за божевільного, рятує з палаючого будинку дитину. На його очах лагодять насильство й сваволя, стратять людей, обвинувачених у підпалах, яких вони не робили. Всі ці моторошні і тяжкі враження ще більше збільшуються обстановкою полону, де відбувається катастрофа віри П’єра в справедливий устрій миру, у людину й Бога. Але в убогому бараку відбувається його зустріч із Платоном Каратаєвим, що зблизила героя із простими людьми. Цей солдат змушує П’єра знову світле і радісно подивитися на світ, повірити в добро, любов, справедливість. У результаті спілкування із Платоном Каратаєвим П’єр знаходить «той спокій і достаток собою, до яких він марне прагнув колись», він «…довідався не розумом, а всією істотою своєю, що людина створена для щастя, що щастя в ньому самому, у задоволенні природних людських потреб…» П’єр Безухов завжди шукав відповідь на питання: «У чому сенс життя?» «Він шукав цього у філантропії, у масонстві, у неуважності світського життя, у провині, у геройському подвигу самопожертви, у романтичній любові до Наташі. Він шукав його шляхом думки, і всі ці шукання і спроби обдурили його».

Герой закономірно приходить до ідей декабристів, вступає в таємне суспільство, щоб вести боротьбу з усім тим, що заважає жити, принижує честь і гідність людини. У фіналі роману ми бачимо щасливу людину, у якої гарна сім’я, вірна й віддана дружина, що кохає і кохана. Таким чином, саме П’єр Безухов досягає в «Війні і мирі» духовної гармонії з навколишнім світом і із самим собою. Проблеми, підняті Толстим у романі «Війна і мир», мають загальнолюдське значення. Його роман, за словами Горького, «документальний виклад всіх пошуків, які почала в XIX столітті особистість сильна, з метою знайти собі в історії Росії місце й справу…».


Загрузка...



Схожі твори: