Головна Головна -> Твори -> Улюблені герої українських народних пісень

Улюблені герої українських народних пісень



Історичні пісні супроводжували довгий шлях життя цілого народу і відображали не лише головні події, а й змальовували образ героя — захисника Батьківщини. Яким був цей герой? З найдавніших часів історична пісня донесла імена героїв «невольницьких пісень»: Маруся Богуславка, Самійло Кішка, Іван Богулавець, козак Байда та інші. Герої історичних пісень завжди були носіями найкращих моральних рис — стійкості, хоробрості, мужності і любові до Бога, до Батьківщини, до матері. Історична пісня відображала як реальні історичні події, так і емоційне ставлення народу до них. Для когось козаки були «розбійниками», на яких не раз скаржився Кримський хан королю Польщі, а для українського народу не було кращого слова для чоловіка, як «козак». Свого часу італійський професор Доменіко Чапполі захоплено писав про козацтво: «Колійки — це надзвичайно симпатичні типи слов’янського племені, горді, відважні лицарі, які сміливо дивляться у вічі смерті, завжди готові на двобій з нею. Шабля — його хрест, перемога — його бог, а пісня є його молитвою…»

У часи Визвольної війни 1648—1654 років народжуються нові історичні пісні, де героями є Богдан Хмельницький, Іван Богун, Данило Нечай, Максим Кривоніс та інші. Часто пісня перебільшує людські сили героя:

Ой, кинувся козак Нечай від дому до дому
Та зложив же ляхів тисяч
З коней, як солому.

Певні риси казковості підкреслюють невмирущу значущість цих героїв — не лихої сили, готової боронити Україну. Саме оборонцем, справжнім героєм описано Богдана Хмельницького у численних піснях. Зокрема пісня «Чи не той то хміль» подає не лише картину битви Хмельницького з ляхами, а й ніби передає його слова:

А я ляхів не боюся
І гадки не маю,
За собою велику потугу я знаю,
Іще й орду за собою веду…

Так, на думку українського люду, мав говорити і мислити їхній улюблений герой і не менш популярні історичні постаті Дорошенка й Сагайдачного, про яких згадують у відомій пісні «Ой на горі та й женці жнуть». М’який гумор лиш підкреслює любов народу до цих хоробрих і мужніх людей, що набули слави в боях і залишилися в пам’яті народній назавжди, закріпивши ідеал козака-звитяжця, патріота, оптиміста. Про це свідчить відома пісня «Розлилися круті бережечки», що подає надію:

А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей,та розвеселимо!
Українська історична пісня
Наша дума, паша пісня не вмре, не загине,
Т. Шевченко.

Джерела свідчать, що ще за часів Київської Русі існували народні співці, які виконували твори на історичні теми, а пізніше їх прямі спадкоємці — кобзар. Микола Васильович Гоголь вважав їх за охоронців бойової слави України.

Минали роки, сторіччя, а українська історична пісня жила, розвивалася, передавалася з покоління у покоління. Чому ж не вмирають народні історичні пісні? А безсмертні вони тому, що в них живе сам народ, його мудрість, його совість. У народних піснях сяє мудрість і безстрашність, доблесть, подвиги захисників Вітчизни — українських козаків, які, не шкодуючи свого життя, відстоювали волю і незалежність нашого народу, Батьківщини.

Українські народні історичні пісні — могутнє духовне джерело нашого народу. У народній пісні живе образ нашої славної України, її героїчна історія.
Героями: історичних пісень є видатні діячі народу, а також пересічні козаки чи селяни, які, за влучним висловленням М .Стельмаха, шаблею, списом і серії боронили рідну землю.

Слухаєш історичну пісню — і в уяві постають славні герої, козацькі полки, ти йдуть захищати Україну від усіх ворогів її свободи. «Попереду Дорошенко…», далі — Богдан Хмельницький і Іван Богун, Кривоніс і Сагайдачний, — славні сини України. Тематика українських історичних пісень різноманітна: турецька неволя, лицарська смерть козака, визволення з неволі та щасливе повернення до рідного краю, Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького.

Особливо багато історичних народних пісень присвячено подіям Визвольної боротьби українського народу 1648—1654 років. Кобзарі по всій Україні оспівували Богдана Хмельницького, його сподвижників Івана Богуна, полковника Моропка та інших народних героїв. Ось назви лише деяких пісень, що належать до циклу про Визвольну війну: «Чи не той то Хміль», «Іван Богун», «Ой Морозе, Морозенку», «Не дивуйтеся, добрії люди» та інші.

Боротьба українського народу проти польської шляхти досягла особливого змісту наприкінці XVI — у першій половині XVI століття. Польська шляхта мечем прагнула поневолити волелюбний український народ. Уявімо невимовно тяжке становище України напередодні Визвольної війни 1648— років дає народна пісня «Розлилися круті бережечки:

Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, похилилася;
Чогось наша славна Україна,
Гей, гей, засмутилася.

Образ похиленої калини в пісні переростає в символ України. Але завершується бадьорим настроєм, надією на визволення матері-Вітчизни з неволі.

А ми тую червону калину,
Гей, гей, та піднімемо.
А ми ж свою славну Україну,
Гей, гей, та розвеселимо.

І дійсно, встане славна Україна, бо є в неї такі діти, як Богдан Хмельницькі, в історичній пісні «Чи не той то хміль» оспівується перша перемога Хмельницького над польсько-шляхетським військом 1648 року в урочищі Жовті Води, глип Хмельницький не тільки мужній воїн, палкий патріот Батьківщини, а й далекоглядний політик. У скрутні часи на допомогу повсталому українському народові гетьман запросив хоч і ненадійного, але вкрай необхідного тоді гостя — кримську орду.

А я ляхів не боюся
І гадки не маю
— За собою великую
Потугу я знаю.
Іще й орду татарськую
За собою веду, —
А все тото, вражі ляхи,
На вашу біду.

Одним із найближчих сподвижників Богдана Хмельницького був Максим Кривоніс, який зі своїм Черкаським полком здобув низку блискучих перемо над шляхтою на Поділлі. Цьому героєві присвячено пісню «Не дивуйтеся, добрі люди». Богатирська сила Кривоноса, який у пісні називається Перебийносом розкривається у широких батайтьних картинах.

А Перебийніс водить чимало
— Сімсот козаків з собою,
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.

Цей бравий козак «ляцькую славу загнав під лаву», поклав кінець пануванню шляхти, що попивала «на тій Україні меди та вина ситнії». Патріотизм і мужність Брашіавського полковника Данила Нечая, його битву та героїчну смерть під містечком Красним оспівує відома пісня «Ой, з-за гори високої».

Ой, не встиг козак Нечай та коника спасти,
Взяв ляхами, як снопами,
По два ряди класти.
Ой, кинувся козак Нечай від дому до дому
— Та вложив же ляхів тисяч З коней, як солому.

Бідний козак — один із найулюбленіших персонажів історичних пісень. Саме він був для народу уособленням найкращого, що було в козацтві: хоробрості, чесності, відданості Батьківщині. І за неї, неньку-Україну, віддав своє життя й герой пісні «Ой Морозе, Морозенку», якого по-звірячому вбили татари.

…вони його не стріляли, і на часті не рубали, тільки з його, молодого, живцем серце виривали.
Поставили Морозенка на Савур-могилу.
Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Україну.

Захоплюємося ми й славним подвигом козака з історичної «Пісні про Байду». Це одна із найулюбленіших пісень нашого народу. Записано близько двадцяти варіантів цієї пісні. У ній народ прославив, очевидно, Дмитра Вишневенького, князя, якого на Січі прозвали Байдою. Він мав власне військо — загін козаків, на чолі якого він стояв у боротьбі проти турецько-татарських нападників. Потрапивши в полон до турків, він не зрадив Батьківщині, витримав страшні катування й прийняв мученицьку смерть, бо турецький цар наказав його «за гак ребром зачепить».

Ой, висить Байда та й не день, не два, не одну нічку та й не годиночку.
Але навіть і в такому стані славний лицар не втратив мужності, залишив вірним рідній Україні і навіть зумів помститися своєму ворогу — турецькому цареві.
Ой, як стрілив — царя вцілив,
Його доньку — в головоньку.
Ото ж тобі, царю,
За Байдину кару.

Великої популярності зажили й пісні про народного месника Устима Кармелюка, який двадцять три роки боровся проти панів-кріпосників. З численних народних пісень про Кармалюка найбільш поширена — «Пісня про Устима Кармелюка» («За Сибіром сонце сходить…»), яка записана у двадцятьох варіантах. У ній народ оспівує Кармалюка як народного заступника.

Звуть мене розбійником,
Що людей вбиваю,
— Я багатих убиваю
— Бідних награждаю.
З багатого хоч я візьму,
Убогому даю,
А так гроші розділивши,
Гріха я не маю.

Чимало народних історичних пісень складено й під час громадянської війни. В частинах регулярної армії та в партизанських загонах виникали пісні про боротьбу за створення Української Народної Республіки. Наприклад, пісня «Єдині мої, брати-українці».

Єднаймось, брати-українці,
Не час на роздори, не час,
Бо нам ще Великдень настане,
І доля всміхнеться до нас.

У цій пісні народ висловлює надію на те, що Україна врешті-решт стане вільною й незалежною державою «без панства, без рабства, насильства і зрад…»
Українські народні історичні пісні, які виникли у різні часи, становлять разом поетичну історію народу. Подвиги відважних героїв, зображені у піснях, викликають у нас мужність, сміливість, стійкість у боротьбі, прагнення бути гідними подвигів славних синів України.


Загрузка...



Схожі твори: