Головна Головна -> Твори -> Тоталітарна держава в поезії В. Самійленка «Ельдорадо»

Тоталітарна держава в поезії В. Самійленка «Ельдорадо»



Поезія Володимира Самійленка «Ельдорадо» була написана 1886 року.Ми одразу розуміємо, що країна Ельдорадо — це сатира на імперську державу. Минулися часи імперії, минулися й часи СРСР… Але модель тоталітарної держави описана у вірші, — універсальна. Володимир Самійленко — талановитий письменник, фельєтоніст, перекладач, але насамперед кожен письменник є громадянином, йому не байдужа доля нації, історичні умови, в яких живе народ… так, у своїх сатирах автор висміює те, що бачить щодня. Його поезії гумористичні, але цей сміх гіркий. Віп закликає до роздумів, та не тільки до роздумів — до дії.
Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос,
Там злочинних зараз лають
— Та не вголос, та не вголос.

Так описує поет «чарівну країну», і йому довелося жити в ній, але, як бачите у В. Самійленка вистачило духовної снаги на те, аби лаяти вголос, а виховувати патріотичні почуття, волелюбність у своїх сучасницях.Кажуть, ця поезія одразу стала популярною серед тогочасного студентства, і своєрідним гімном розумних та безстрашних молодиків. Після зникнення Російської імперії з історичної арени на нас чекали не менш важкі часи, такі люди і такі твори наближали часи волі, яка «не в острозі», наближала незалежність нашого народу.

Там письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить — В Сибіряку, в Сибіряку.

Якби ми не знали час створення цього вірша, муть, вирішили б, що йдеться про радянські репресії, яких зазнавали письменники. Це ще один доказ реальності поезії, її актуальності. Тепер ми читаємо про це, щоб знати сво історію, щоб вшанувати пам’ять тих, хто постраждав у ті часи, щоб в жодному разі не припуститися помилок минулого. Але, як не дивно, не всі рядки вірша Самійленка є тільки описом тогочасної ситуації, не всі видаються нам давноминулими парадоксами історії:

Там говорять по-французьки
Не то значні, а й лакеї,
А пани всі мови знають
— Крім своєї, крім своєї.

Мовне питання і досі болить нам, і досі вповні не вирішене. Прикро, що навіть іноземці, які приїздять до нас на навчання чи у справах на тривалий час, вивчають українську мову. Більшість із них вважають це своїм обов’язком: якщо живеш у країні, якщо поважаєш її народ, — вивчи його мову. А частина українців ще й досі не володіють власною мовою на належному рівні. На щастя, ситуація змінюється на краще… Але скільки років нам довелося чекати і скільки ми ще чекатимемо, доки все вирішиться! Але ж проблему було поставлено кілька сторіч тому!

Там всі люди роботящі,
Там нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро
— Язиками, язиками.

Так… Схильність деяких сучасних політиків до порожньої демагогії, до популізму, який принесе їм тільки політичні дивіденди, але не дасть нічого народові, і справді лякають. Виходить, і в цьому мало що змінилося…

Прикро і гірко усвідомлювати, що ми самі за стільки років не спромоглися не просто вибороти собі незалежність, а й навести лад у своїй незалежній країні. Тож поезія Володимира Самійленка не тільки описує складний історичний період, а й нагадує нам про ту несправедливість, яка має місце зараз. Отже, закликає нас до роздумів і до дій, до таких дій, які зроблять усе описане сатириком тільки картинками з далекого минулого, даниною історії, що не має стосунку до щасливої сучасності…





Схожі твори: