Головна Головна -> Твори -> Символічний образ поїзда (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (І варіант)

Символічний образ поїзда (за романом Івана Багряного “Тигролови”) (І варіант)



«…Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, по-трясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон.» Так починається роман Івана Багряного «Тигролови». Страшний дракон — це поїзд, який на повній швидкості мчить крізь сибірські простори на Далекий Схід. Далі образ поїзда-дракона автор увиразнює багатьма деталями, посилюючи експресію: жахлива машина «звивається над прірвами», входить у тунель, «як вогненноокий хробак», «зойкає несамовито» і летить, летить, летить…
Що ж це за поїзд? Чому автор роману «Тигролови» характеризує його так незвичайно? Відповідь бачимо далі у тексті: цей дракон» тримає у своїх вагонах тисячі замордованих людей, так званих «ворогів народу». їх вивезли з України у Сибір, відірвав ши від родини, вони приречені на каторжні роботи у суворому непривітному краї, де, очевидно, зустрінуться зі смертю. Ці люди не описані, але їх душевний стан талановито показано за допомогою змалювання їх очей: «Крізь заґратовані діри дивилися тоскно ґрона мерехтливих очей, — дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди, де лишилася країна, осяяна сонцем…» Поїзд рідко зупиняється, а якщо й робить зупинку, то вздовж нього бігають озброєні багнетами наглядачі. Вони не дивляться на бліді обличчя й мерехтливі очі за заґратованими віконцями, їх обов’язок — слідкувати, чи не вчинено диверсії, чи не втік хто зі страшного «дракона».
Образ поїзда — символ репресивної тоталітарної системи, яка кидає в тюрми людей, вивозить у спеціально облаштовані концтабори Сибіру. Ця система забирає у людей волю, гідність, сім’ю, врешті-решт, Батьківщину, перетворює їх у рабів. Якби ж то ці люди були справжніми злочинцями! Насправді це — безневинні люди, яких тоталітаризм «давив» навіть не тисячами, а мільйонами, це так звані «куркулі», «буржуазні націоналісти». Саме із-за таких жорстоких методів Іван Багряний порівнює тоталітарну державу зі страшним звіром.
Назустріч поїзду-дракону йде інший експрес, м’який, комфортабельний, доглянутий, із затишними спальними купе та розкішним вагоном-рестораном: «М’яко погойдуючись, як у мрійному вальсі, пишаючись шовком фіранок на вікнах, мерехтячи люстрами, котився він, ніби разок блискучих коралів, віз, заколисуючи, екзальтованих пасажирів десь в невідомий і вимріяний, казковий край, в дивне золоте ельдорадо.» Бачимо разючу різницю між двома поїздами. Якщо перший поїзд — чорний, гримкотливий і похмурий, то другий — затишний і розкішний. І не дивно, бо везе він не майбутніх каторжників, а інженерів, авіаторів, партпрацівників, ударників праці й бюрократів, цивільних і військових… Одним словом, показана та частина суспільства, яка є вільною, а отже, два різні поїзди символізують розподіл населення СРСР на дві частини — ув’язнених і вільних. Пасажири комфортабельного поїзда поки не мають ярлика «ворогів народу». Але чи надовго?..





Схожі твори: